Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Олександр Сушко (1969)
У народа палець заболить -
У поета серце розривається

Володимир Михайличенко

Інфо
* Народний рейтинг 4.920 / 5.41
* Рейтинг "Майстерень": 5.237 / 5.79
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Коефіцієнт прозорості: 0.761
Переглядів сторінки автора: 210987
Дата реєстрації: 2009-09-12 20:25:45
Звідки: Київ
У кого навчаюсь: Важко сказати. Але особливо ставлюся до кількох поетів - Бориса Мозолевського, Василя Стуса, Дмитра Павличка та Ліни Костенко.
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2025.11.17 08:07
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Автор збірок поезій "Квіти юності" , "Монологи", повісті Два роки". Публікувався в журналах "Дніпро " та "Київ". Лауреат кількох загальноукраїнських фестивалів. Член спілки естрадних діячів України. Працював керівником інформаційного відділу однієї з загальноукраїнських газет та кореспондентом.

Найновіший твір
Сонце...Місяць...
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.

Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростки з графоманистих грядок.
Ох і лютий шкідник! Сколопендра! Оса! Шершень! Ґедзь!
Ще й заклинило сміхом мою поетичну гармату.

Звик строчити кошлато, без логіки, рими та ком,
Заковтунене руно сплітається із закарлюччя.
Та катюга-Сушко потягнув в сатиричний альков,
Мій потужний талант камасутрою гумору змучив.

Я хотів огризнутись, погавкати дзвінко у тиш
І покликати зграю таких як і я графоманів.
Та розбіглась братва, у пологах дописую вірш,
Шепче вирок Пегас: - Цей твій опус, невдахо, останній.

Похмелитись пора. "Бензобаки" заправлю в куми,
В неї гарна меляса - ковтну, то цвіту, наче ружа.
Місяць блимнув й погас, сонце з розпачу стало німим,
Між ногами від горя набігла таланту калюжа.

07.11.2018р.