Народився 5 травня 1900 року в Одесі. Батько, Іван Львович Липа, лікар і письменник, організатор і автор программи "Братства тарасівців" - першої організації, що проголосила своєю метою виборення самостійності України, згодом комісар Одеси від Центральної Ради, член Керівничого комітету міста (1917), лікарський інспектор Одеси, член Директорії УНР, міністр культів та один із авторів проекту першої Конституції УНР (1918), міністр здоров'я уряду УНР та голова президії Ради Республіки на вигнанні (1921).
Початкову освіту майбутній поет здобув у гімназії №4 міста Одеси. Згодом вступив до Новоросійського (Одеського) університету на юридичний факультет...

Наприкінці 1917 року, Ю. Липа вступає до лав організованої полковником Іваном Луценком та підполковником Всеволодом Змієнком Гайдамацької дивізії, у її перший пластунський курінь; бере участь у грудневих 1917 року та січневих 1918 року боях із більшовицькими заколотниками на вулицях Одеси. В останніх числах 1918 року Юрій разом із батьком подається до Києва, а згодом через Вінницю, Кам'янець-Подільський, Станіслав, Львів - на еміграцію до Тарнова (Польща). 1922 року Юрій вступає до Познанського університету на медичний факультет. В цей же час продовжує займатись літературною і громадсько-політичною роботою... Скінчивши навчання в університеті, розпочав стажування у Данцигу. В 1928 році Юрій Липа пройшов однорічний курс навчання у Школі військових підхорунжих польської армії, після чого в 1929 році закінчив Вищу школу політичних наук при Варшавському університеті.
Переїхавши на постійне проживання до Варшави і розпочавши там власну медичну практику, Юрій стає натхненником і організатором літературної групи "ТАНК", відгалуження "празьської поетичної школи". Велика віра у вищу ідею України, її традиції, духовні сили, роль у Європі, праця над власним стилем, боротьба з провінційністю, малоросійським шароварництвом і сльозливою ліричністю - ось основні гасла і принципи, за якими жили і творили молоді "танківці" (Є. Маланюк, Н. Лівицька-Холодна, А. Крижанівський, О. Теліга, Б. Ольхівський, П. Зайцев, В. Дядик та інші ). Довоєнні роки Юрія наповнені також і великою, плідною працею як у царині медицини, так і в областях історії та філософії.

Навіть у несприятливий час воєнного лихоліття ІІ Світової Ю. Липа разом із професорами І. Шовгенівим, В. Садовським, Л. Биковським та В.Щербаківським у 1940 році створюють у Варшаві Український Чорноморський Інститут - науково-дослідну установу вивчення і прогнозування політичних та економічних проблем, що постануть перед Україною після здобуття незалежності...
Постать Ю. Липи була настільки значущою, що в 1943 році гітлеровці, продовжуючи загравати з національними патріотичними силами (активно формувалися РОА, СС "Галичина", прибалтійські формації у складі вермахту - О.Я.), привезли його до Берліна. І там один із керманичів рейху запропоновав очолити маріонетковий уряд України. Юрій відмовився. І, на диво, залишився живим.
У травні 1943 року Юрій Липа одержує категоричний ультиматум від польської Армії Крайової з вимогою негайно покинути Польщу.
На Захід? Вирішує від'їхати до України...
Його книги з'являлися на полицях яворівської книгарні і не залежувалися. Від осені 1943 до літа 1944 вітрину цієї книгарні прикрашала його праця "Розподіл Росії".
Напередодні вступу червоних військ Ю. Липі ще раз запропонували емігрувати. Він відмовляється...
19 серпня 1944 року до будинку, де мешкав Юрій, під'їхала бричка із чотирма офіцерами НКВД. Липа був у саду зі своїми донечками. Лікарю було сказано: "Собирайтесь, вы нам нужны", а також наказано взяти медичний інструмент. Дружина Галина запитала, куди його забирають. Жінку запевнили, що чоловік невдовзі повернеться. Офіцер сказав: "Даю вам честное слово советского офицера, что через час-два ваш муж будет дома".
Однак він більше не повернувся...
22 серпня 1944 року тіло Юрія Липи, запорпане у сміття, було знайдене селянами на постерунку в селі Шутови, за чотири кілометри від оселі письменника. Тіло було поколоте багнетами, руки і голова потрощені кольбами рушниць, кастровано власними хірургічними інструментами...
Вночі з пересторогами - за християнським звичаєм, лише без дзвонів - люди поховали Юрія на цвинтарі села Бунова, під черешнею, скраю.