Автори /
Олександр Мороз (1944)
Інфо
* Народний рейтинг | 4.360 / 4.94 |
* Рейтинг "Майстерень": | 4.484 / 5.08 |
* Творчий вибір автора: | Любитель поезії |
* Статус від Майстерень: | Любитель поезії |
* Коефіцієнт прозорості: | 0.766 |
Переглядів сторінки автора: | 30117 |
Дата реєстрації: | 2006-03-31 16:38:38 |
Звідки: | Київ |
Веб сторінка: | http://www.tovarish.com.ua/ |
Група: | Користувач |
Е-mail: | << Для контакту з автором зареєструйтеся >> |
Автор востаннє на сайті | 1999.11.30 00:00 |
Автор у цю хвилину | відсутній |
Про автора
Народився 29 лютого 1944 у селі Буда Таращанського району Київської області.
Освіта вища, закінчив Українську сільськогосподарську академію (1965), інженер-механік; Вищу партійну школу при ЦК Компартії України, політолог (1985).
18.05.1994-04.1998 - Голова ВР України.
Голова СПУ (з 10.1991),
лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії імені Григорія Сковороди.
Олександра МОРОЗА знають як яскравого народного політика в Україні. Знають, як лідера політичної сили, яка намагається робити багато корисного для покращення життя на Україні. А ще його знають як поета, публіциста і філософа. Саме література і філософія сформували його таким - народним політиком.
На початку цього, 2006 року, вийшла з друку нова збірка його творів "Обличчям до вогню", в якій уміщено поезії останніх років, окремим розділом - поезія молодих літ, а також переклади творів улюблених авторів.
___________
"В круговерті політичної боротьби, успіхів і невдач, дискусій і знайомств, у спресованих буднях я завжди шукав щілинку, щоб побути самим собою і свої думки, сумніви і враження зафіксувати бодай кількома поетичними рядками. Частіше це траплялося в дорозі, за кордоном, далеко від дому. Інколи - як реакція на марноту суперечки, в якій опонент прикриває сутність лукавими словами.
"Що таке любов?
Те, що ти - єдина..."
Писалося так на одній із нарад, не адресуючи те нікому конкретно, бо таке почуття пережити траплялося багато кому, і політикам, звичайно, теж. Воно мусить навертати нас до насущного, нагадувати, що ми - люди і що життя наше настільки коротке, що не гоже його витрачати на другорядне, минуще, дрібне...
...Безперечно, почуття любові до жінки - особливе. Це не обов'язково має бути особа конкретна. Бо стан любові, можна сказати, налаштованість на таке почуття властиве, вважай, кожному і завжди. Кажуть, з віком воно згасає. З тим не згоден, за собою такого не помічав. Тому випадковий образ, згадка, жест, мелодія, стан природи, краєвид... можуть зачепити в душі струну, котра обізветься словом, рядком чи віршем або піснею. І якби хтось так само сприйняв ті слова, той настрій, - то це б лише свідчило про щирість почуття, в даному випадку - про успіх авторського слова. Бо істинність поезії, на мою думку, полягає якраз і в тому, що сказане кимось загальне торкається тебе особисто, безпосередньо...".
____________________________________________________
Творчість автора анонсується редакцією "Майстерень"
Освіта вища, закінчив Українську сільськогосподарську академію (1965), інженер-механік; Вищу партійну школу при ЦК Компартії України, політолог (1985).
18.05.1994-04.1998 - Голова ВР України.
Голова СПУ (з 10.1991),
лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії імені Григорія Сковороди.
Олександра МОРОЗА знають як яскравого народного політика в Україні. Знають, як лідера політичної сили, яка намагається робити багато корисного для покращення життя на Україні. А ще його знають як поета, публіциста і філософа. Саме література і філософія сформували його таким - народним політиком.
На початку цього, 2006 року, вийшла з друку нова збірка його творів "Обличчям до вогню", в якій уміщено поезії останніх років, окремим розділом - поезія молодих літ, а також переклади творів улюблених авторів.
___________
"В круговерті політичної боротьби, успіхів і невдач, дискусій і знайомств, у спресованих буднях я завжди шукав щілинку, щоб побути самим собою і свої думки, сумніви і враження зафіксувати бодай кількома поетичними рядками. Частіше це траплялося в дорозі, за кордоном, далеко від дому. Інколи - як реакція на марноту суперечки, в якій опонент прикриває сутність лукавими словами.
"Що таке любов?
Те, що ти - єдина..."
Писалося так на одній із нарад, не адресуючи те нікому конкретно, бо таке почуття пережити траплялося багато кому, і політикам, звичайно, теж. Воно мусить навертати нас до насущного, нагадувати, що ми - люди і що життя наше настільки коротке, що не гоже його витрачати на другорядне, минуще, дрібне...
...Безперечно, почуття любові до жінки - особливе. Це не обов'язково має бути особа конкретна. Бо стан любові, можна сказати, налаштованість на таке почуття властиве, вважай, кожному і завжди. Кажуть, з віком воно згасає. З тим не згоден, за собою такого не помічав. Тому випадковий образ, згадка, жест, мелодія, стан природи, краєвид... можуть зачепити в душі струну, котра обізветься словом, рядком чи віршем або піснею. І якби хтось так само сприйняв ті слова, той настрій, - то це б лише свідчило про щирість почуття, в даному випадку - про успіх авторського слова. Бо істинність поезії, на мою думку, полягає якраз і в тому, що сказане кимось загальне торкається тебе особисто, безпосередньо...".
____________________________________________________
Творчість автора анонсується редакцією "Майстерень"
Найновіший твір