Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Павло ГайНижник (1971)

Інфо
* Народний рейтинг 3.386 / 5.25
* Рейтинг "Майстерень": 0 / 0
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.710
Переглядів сторінки автора: 42242
Дата реєстрації: 2011-08-12 04:45:40
Звідки: Київ
Веб сторінка: hai-nyzhnyk.in.ua
Школа та стилі: поетична
У кого навчаюсь: О.Олесь, Т.Шевченко
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2026.06.15 13:23
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Автор п'яти особистих поетичних збірок:

Згадуй мене...: Лірика кохання. - Київ, 2006. - 114 с.

Смак свободи...: Лірика життя. - Київ: Цифра-друк, 2009. - 95 с.

Плинність: Поезія. - Київ, 2015. - 100 с.

Відчуття: Поезія. – Київ: Крок, 2019. – 150 с.

Крізь час: Поезія. - Київ: Саміт-книга, 2022. - 360 с.

Поезії друкувалися у часописах "Подолянин" (Кам'янець-Подільський), "Батьківщина" (Торонто, Канада), "Соборність" (Ізраїль), у збірках поезій "Вілаґ почуттів", "Воїнам світла", в мистецькій антології «Пером і пензлем, і душею» та ін.

Хорова композиція «Скажи-но, гай» (слова П.Гай-Нижника, музика С.Заверухи) брала участь у Міжнародному фестивалі хорової музики (Варна, Болгарія; червень 2012 ).

Лауреат Міжнародної літературної премії імені І.Кошелівця 2013 р.

Особистий веб-сайт: hai-nyzhnyk.in.ua

Найновіший твір
ТІНІ ЛЮБОВІ
ТІНІ ЛЮБОВІ

Спливає оксамитом ніч, немов терпке́ вино
Й стискає подих серце в зашморгу струною
Серед туману пу́стки з пам’яттю німою
Про неймовірне – наче вчора – так давно.

Можливо згадуєш в замрі́ї дні змайну́лі,
Коли розкішно я твій трепет з вуст збирав
Так неквапли́во, ніби спрагу. Пив і напував
Любов коханням. Й раптом ми – минулі.

А почуття тоді тримали небо над собою
Й світи́ гасили зорі ніжно – із обіймів в сни.
Так дивовижно. Квітоцвіти спільної весни
Опали осінню і вмерли.., всніжені зимою.

Тепер вже сутінки малюють профілі на склі
І холод дихає відлунням ледь відчутним.
Ми – тиша. Розчинилися у вимірі відсутнім,
Лишивши лиш дві тіні – плями на Землі.

Сконала зра́дливо ота, що долі обвінчала –
Її ми поховали вдвох між бли́манням тривог.
З розма́ю раю, так буває, зчаклувався смог
Відчуження чуттів: Любов нас не впізнала.

Павло Гай-Нижник
15 червня 2026 р.