Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Павло ГайНижник (1971)

Інфо
* Народний рейтинг 3.382 / 5.25
* Рейтинг "Майстерень": 0 / 0
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.709
Переглядів сторінки автора: 38747
Дата реєстрації: 2011-08-12 04:45:40
Звідки: Київ
Веб сторінка: hai-nyzhnyk.in.ua
Школа та стилі: поетична
У кого навчаюсь: О.Олесь, Т.Шевченко
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2025.10.24 21:39
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Автор п'яти особистих поетичних збірок:

Згадуй мене...: Лірика кохання. - Київ, 2006. - 114 с.

Смак свободи...: Лірика життя. - Київ: Цифра-друк, 2009. - 95 с.

Плинність: Поезія. - Київ, 2015. - 100 с.

Відчуття: Поезія. – Київ: Крок, 2019. – 150 с.

Крізь час: Поезія. - Київ: Саміт-книга, 2022. - 360 с.

Поезії друкувалися у часописах "Подолянин" (Кам'янець-Подільський), "Батьківщина" (Торонто, Канада), "Соборність" (Ізраїль), у збірках поезій "Вілаґ почуттів", "Воїнам світла", в мистецькій антології «Пером і пензлем, і душею» та ін.

Хорова композиція «Скажи-но, гай» (слова П.Гай-Нижника, музика С.Заверухи) брала участь у Міжнародному фестивалі хорової музики (Варна, Болгарія; червень 2012 ).

Лауреат Міжнародної літературної премії імені І.Кошелівця 2013 р.

Особистий веб-сайт: hai-nyzhnyk.in.ua

Найновіший твір
СЕРПАНОК ЗМЕРЗЛОЇ ЛЮБОВІ
СЕРПАНОК ЗМЕРЗЛОЇ ЛЮБОВІ

На пероні у мряці, де пихтить паровоз,
Сум журбу загортає під комір пальта.
Твоя ніжність – далеке відлунення гроз,
А цілунок впадає на мертві вуста.

О, Пані Прекрасна, ти знову мовчиш,
За серпанком укривши очей таємниці.
Дзвін кохання співає все тихше й гіркіш
І снігами марі́є, як небо в криниці.

Ти неначе вистава з театру життя,
Промайнула, згубивши лілею на сцені,
І розвіялась без обіймань й сум’яття,
Без тріумфу й без масок чуттів на арені.

Все епічно, як сага про втрачений рай,
Як сказання про па́стки від вічних питань
І про пристрасть, що зве до Небес чи на Край,
Де лише оксамити оман, де плути́ покаянь.

О, Любове одвічна – монументе столітній,
Височінь на суміжності Дійсності й Сну,
Обеліск усіх стріч і розлук самоцвітній,
Що звіща́ в заметілі розквітну весну.

Ліхтарі мерехтять всім про іній-полон,
Про самотності душ, про холодність долонь,
Сніг кружля на душі й застеляє перон,
Де лежить змерзле серце – те, де тліє вогонь.

Павло Гай-Нижник
24 жовтня 2025 р.