Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Марія Дьогтяр (1948)
........... Один я з промінців,
Що світить й зігріває біля себе
Знайомих, друзів, рідних острівці
Малесенькі...Та зникне в ніч край неба...

Інфо
* Народний рейтинг 3.967 / 5.31
* Рейтинг "Майстерень": 3.528 / 5.25
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.746
Переглядів сторінки автора: 12517
Дата реєстрації: 2011-06-04 07:25:37
Звідки: Немішаєве
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2016.02.04 07:25
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Народилась 1 серпня 1948 року в селі Оріховець Сквирського району Київської області в сім’ї робітника і колгоспниці. Середню освіту отримала в Немішаєвській середній школі, вищу – в київському вузі за фахом інженера-технолога поліграфічного виробництва. Працювала на київській офсетній фабриці, тепер на пенсії.

Найновіший твір
СУМУЄ МОРЕ
Яка прекрасна далечінь морська
Виблискує і мерехтить на брижах
В промінні сонця! Голуба вода,
Як любі очі, за собою кличе…

Ти чуєш мелодійну пісню хвиль:
Шикуються у стретну фугу
І обіймають почуттям п’янким, –
Беруть у свій полон і серце, й душу.

Вся в кольорах, приваблює вода
І поліфонією, й ароматом,
І обіймає бриз легкий; шкода,
Тебе не може все оце тримати.

Дивись, як ніжно тулиться до ніг,
Неначе просить залишитись, хвиля.
Не залишай принаді цій морській
Мене. Вернись, побудь зі мною, милий.

Але ти їдеш, інша даль зове…
Здається, що тебе назавше втрачу…
Дивись, сумує море, як живе…
«Не залишай мене», – благає й плаче…

10.12.2012