* * *

В листопаді 2017 року у видавництві «Український пріоритет» вийшла книга поезій Сергія Гупала «Моя несподівана радість".

Нещодавно ( у грудні 2021 року) у відомому столичному видавництві "Ярославів Вал" вийшла нова збірка поезій " Особисто вічне".


* * *

У 2018 році у видавництві "Український письменник" (м. Київ) побачив світ роман Сергія Гупала "Люди і трафарети" (автор ілюстрацій Леся Черній, для оформлення обкладинки використано картину Миколи Кумановського). Обкладинка тверда. Папір кремовий. 348 стор.

* * *

Торік вийшла моя нова книжка "Олика і Радзивілли". (Київ, видавництво «Український пріоритет», 168 стор.; тверда обкладинка, маловідомі та невідомі світлини, якісне поліграфічне виконання).
Науково-популярне видання. Друкуються мої вже опубліковані матеріали, а також нові дослідження, навіть сенсаційного характеру. Без цензури. В авторській редакції.
До книжки увійшли історичні нариси про минуле відомого містечка Олика, його власників — князів Радзивіллів. Підґрунтям для висновків та узагальнень автору слугували насамперед архівні документи. Заслужено вписані в олицький контекст також літератори Ксаверій Прушинський і Степан Радіон, мимоволі дотичний — Андрій Кокотюха.
Для широкого кола читачів, шанувальників історії волинського краю.


e-mail: sergejgupalo@gmail.com


* * *
Лауреат Всеукраїнської літературної премії ім. Ірини Вільде (2021 р.).


На міжнародному літературному фестивалі «Русский Stil-2013»(Німеччина) отримав звання " Автор - стильное перо".
Фіналіст міжнародного літературного конкурсу-фестивалю «Славянские традиции 2014». Від нагород відмовився через окупацію Криму і вторгнення російських військовиків в Україну.
* * *
Невідомі автори, котрі ховаються під псевдонімами(нікнеймами) та аватарами, на моїх сторінках -- небажані гості.Якщо таких осіб неможливо ідентифікувати за допомогою Інтернету,то їхні коментарі видалятимуться.


ПРО МЕНЕ І МОЇ ВІРШІ
«Ваші тексти "світового рівня" таки тексти, але скільки у них не став акценти, не звучать вони, вчитуєшся, а КАРТИНИ немає. Не рухається, не живе. Одні цятки-плями. < ...> Депресії трохи, розгубленості у них, втрата любові, а світла мало.Опори не ті... мабуть.
І я не зараджу. Позбуватися вад та набувати позлітки для Ваших опор Вам таки без мене, Сергію. Надто Ви твердоміцний».

Світлана Майя Залізняк,
полтавська поетеса, пацифістка-імперіалістка.
Вона ж - Щегарцова Світлана Іванівна. Дівоче прізвище її - Шматко.