Та дівчина щовечора сидить на вікні,
Немов шукає у вечірніх вогниках казку.
Її очі заплакані, стомлені і сумні,
Але серце чекає на щастя.

Та дівчина загубилась у своїх мріях,
Рожевих світлих, але таких далеких,
Розум її від думок тих дуріє,
І ніч вже зовсім лягає на плечі.

Та дівчина шукає в зірках свою долю.
І кожен вечір пише вірші,
стискуючи папір до болю,
Лишає на них частинку душі.