Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Ірина Кулаковська (1976)
Усі поети щасливо закохані в осінь.
Отже, ймовірно, я - драматург.

Інфо
* Народний рейтинг 4.658 / 5.58
* Рейтинг "Майстерень": 4.272 / 5.5
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Коефіцієнт прозорості: 0.713
Переглядів сторінки автора: 35068
Дата реєстрації: 2010-06-27 21:46:38
Звідки: Чернігів
Веб сторінка: http://irina-kulakovskaya.io.ua/
Школа та стилі: Постмодернізм
У кого навчаюсь: Потроху в усіх, хто добре пише.
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2017.09.11 17:09
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Пишу вірші українською та російською мовами, гумористичні оповідання, поетичні пародії. Автор двох поетичних збірок. Друкувалася в численних періодичних виданнях, колективних збірках. Дипломант міжнародного літературного конкурсу"Гранослов", лауреат обласних та міжрегіональних літературних конкурсів та премій. Член Конгресу літераторів України.

Найновіший твір
* * *
Мчати крізь осінь,
Рвучи, ніби щільні вологі тенета,
Її пружне тіло,
Ламаючи душу, шматуючи одіж
Дощенту, до шкіри, до ран падолисту.

Нестися стрімголов світзаочі,
За край, за виднокруг,
Щоб зорі з-під колес, як цівки молока,
Щоб роси од підков горохом врізнобіч,
Щоб сік густий калиновий з долоні в трави.

Вдиратися, вломлюватися, ввалюватися
В глибини осені, в осердя осені,
У зітканий із мороку й туману тісний кокон осені,
Де розвихрених крон вже торкнулись багряні сивини,
А в повітрі бринить ще переклик пролітних птахів.


Ковтати, обливатись, захлинатися
Печаллю осені, нудьгою осені.
Упитися, геть сп'яніти від її самотності,
Потонути в розквітлому болю її догорання,
Допоки в жилах лісів ще пульсує кривавиця барв.


Допоки зими не вистудили наших вуст
Колючою памороззю порожніх освідчень,
Мчати крізь пам'ять, нестися крізь пам'ять
З тобою, попутнику мій вересневий,
Під цокіт горіхів, дощу тупотання, сердите іржання вітрів.