Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Володимир Верста (1994)

Інфо
* Народний рейтинг -
* Рейтинг "Майстерень": -
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.769
Переглядів сторінки автора: 14291
Дата реєстрації: 2017-10-01 12:53:17
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2025.06.30 08:07
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Автор, композитор, саунд - продюсер.

Платформи: https:/ / ffm.to/ volvrs

Patreon: https://www.patreon.com/ VolodymyrVersta

Дискографія:
Альбом «Somewhere in Paradise»

Альбом «Crescent»

Альбом «Tropical Drive».

Публікації:

Літературний альманах «Скарбниця мудрості» (Видавництво «Лілія»).

Літературний альманах «Серце Європи» (Видавництво «Лілія»).

Літературний альманах «Я дякую тобі...» (Видавництво «Лілія»).

Літературний альманах «Думки романтика» (Видавництво «Лілія»).

Літературний альманах «Так ніхто не кохав...» (Видавництво «Лілія»).

Літературний альманах «Оберіг» (Видавництво «Лілія»).

Літературний альманах «За чашкою кави».

Газета:
«Гарний настрій».

Автор поетичної збірки «Кінцугі».
Автор книги «Наношок».
З питань замовлення книг писати на електронну адресу: volvrs@ukr.net

Переклад творів на іншу мову допускається виключно за згодою автора.

Найновіший твір
Спогад про “я” (у співавторстві з Лілією Ніколаєнко)
***
Тендітна тінь у сяйві Елевсіну,
Ти — голос снів, що тане в глибині.
У погляді виблискує таїна,
Що гасне в тиші, мов світання в сні.

Мить сяйва, що розбилась об зіницю...
Ти — світлотінь на обрисах води.
Скажи мені безмовну таємницю —
Ми — вдвох лише, і мовчазні сади.

І я мовчу, бо все уже сказалось —
У дотиках очей і світла дня.
Ти — не слова, ти — те, що залишалось
Між дотиком і згадкою про «я».

Тож хай ця мить — безмежна і єдина —
Звучить крізь нас, мов всесвіту акорд.
А ти, моя незгасна Персефіно,
Живи в мені, як відголосок нот.

***
Німий фантом кричить усе гучніше,
Хоч серце знає все, та мало слів.
Пітьму гарячу і медову тишу
Я п'ю, та не нап'юсь. Мій голос - тлін.

Мій образ - мить, що переллє у вічність
Твою печаль, натхнення і жагу.
Буремна роль - трагічна і комічна
Навік з'єднала дотиками губ.

Зникаю таїною в міжсезонні,
Розгадуй вічно смуток мій і сміх.
Твоя чи не твоя? Лиш вірші сонні
Заводять манівцем у райський гріх.

Я житиму в тобі, як відблиск раю,
Як день і ніч. Шукай мене у снах.
Бо ця любов, що цілить і карає,
У душу проросла твою до дна…