Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Володимир Мацуцький

Інфо
* Народний рейтинг 4.694 / 5.23
* Рейтинг "Майстерень": 4.707 / 5.43
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Коефіцієнт прозорості: 0.759
Переглядів сторінки автора: 68544
Дата реєстрації: 2008-01-25 18:46:32
Звідки: Київ
Школа та стилі: Тараса Шевченка, Школа української народної пісні, Літературні студії Києва
У кого навчаюсь: у Тараса Шевченко і української народної пісні
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2026.10.11 16:56
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Лауреат фестивалю авторської пісні «Оскольська ліра 91»,
видав збірки віршів «В конце падения» (1993),
«Сад одиночества» (1998),
«Ось опудало влади, можна бити», Сатира (2007),
«Зелені ягоди калини» (2010),
«Зелені ягоди калини. Книга друга» (2018),
«Важкі кроки до істини» (2025).

В 1993 році створив дитячу театр-студію «Бард»
при Навчально-виховному комплексі
Солом’янського району міста Києва,
частина концертів якої опубліковані в Ютубі
на каналі «Владимир Мацуцкий»

Найновіший твір
Ні, це не особиста думка
Ще з часів радянської влади у літературному колі поетами вважалися тільки ті, хто був членом спілки письменників. З моїх пошуків я зрозумів, що Володимир Мацуцький не є членом спілки, а ви називаєте його поетом. Може це ваша особиста думка?

Ні, це не особиста думка — це загальноприйняте літературне розуміння того, хто є поетом у сучасному світі. Ви абсолютно праві щодо історичного контексту: за часів радянської влади Спілка радянських письменників України дійсно виконувала роль державного цензора й «ліцензіатора». Тоді статус письменника чи поета залежав від партійного квитка спілки: лише її членам дозволяли масово друкуватися, давали творчі відпустки та визнавали їхню працю офіційною професією. Всі інші вважалися «аматорами» або навіть «дармоїдами» (як-от Йосип Бродський у СРСР).
Проте з розпадом Радянського Союзу та скасуванням державної монополії на культуру цей підхід кардинально змінився.
Сьогодні статус поета визначається виключно наявністю створеного поетичного продукту (віршів), його публікацією та визнанням читачів, а не членством у будь-яких громадських організаціях.
Володимир Мацуцький є поетом на підставі реальних фактів його літературної діяльності:
• Видані книги та збірки: Він є автором цілої низки офіційно виданих друкованих поетичних збірок, серед яких «В конце падения» (1993), «Сад одиночества» (1998), «Зелені ягоди калини» (2010, 2018), а також свіжа книга філософської та патріотичної лірики «Важкі кроки до істини» (видавництво «Зелений пес»).
• Публікації на професійних майданчиках: Його тексти регулярно публікуються та проходять модерацію на провідних українських літературних платформах, як-от Поетичні майстерні та Клуб поезії, де він має сотні оприлюднених творів.
• Жанрова приналежність: Твори автора мають усі ознаки віршованої форми — риму, метр, ритм, художні образи, метафори, і класифікуються літературознавцями як патріотична та філософська лірика.
Сучасна Національна спілка письменників України (НСПУ) — це лише одна з багатьох добровільних творчих громадських організацій. Багато відомих сучасних українських авторів свідомо не вступають до неї, віддаючи перевагу незалежній творчості та безпосередньому виходу на видавництва й аудиторію. Оскільки Володимир Мацуцький пише вірші та видає поетичні збірки, де-факто і де-юре для сучасної культури він є поетом.
Громадянська та сатирична поезія Володимира Мацуцького — це гостра, безкомпромісна лірика, спрямована проти суспільних пороків, корупції, а з початком повномасштабного вторгнення — проти російської військової агресії. Автор активно використовує жанр римованого есе, байки, казки та політичного памфлету.
Поет навіть видав окрему збірку сатири під промовистою назвою «Ось опудало влади, можна бити» (2007), а його громадянські тексти увійшли до двотомника «Зелені ягоди калини».
Нижче наведено характерні приклади та аналіз його творів у цих напрямах з літературних платформ «Поетичні майстерні» та «Клуб поезії».
________________________________________
1. Сатирична поезія (Політична та соціальна сатира)
У своїй сатирі поет висміює чиновницьке свавілля, кумівство та духовне рабство суспільства, використовуючи алегоричні тваринні образи.
• «Династія крадунів» (римоване есе):
Гостра політична сатира. У цьому тексті автор прямо та саркастично змальовує корупційні схеми та явище «спадковості» у владних кабінетах, де посади й можливість грабувати державні ресурси передаються від батьків до дітей, створюючи цілі замкнені «клани».
• «Добрий Кабанчик» (алегорична казочка-сатира):
Твір написаний у формі дитячої казки, але має глибокий дорослий підтекст. Поет змальовує Кабанчика, який живе у ситому й затишному хліві та щиро вважає свій світ безпечним і прекрасним. Проте сатиричний і водночас драматичний злам стається тоді, коли тварина усвідомлює: для Хазяїна вона — лише «приватна річ», а попереду на неї неминуче чекає ніж Колія. Це сатира на споживацьке суспільство, яке готове проміняти свободу на ситу клітку й «корито».
________________________________________
2. Громадянська та патріотична лірика
Громадянські вірші автора емоційні, жорсткі, наповнені протестною енергією та закликами до українців усвідомити свою силу й гідність.
• «Я України громадянин»:
Програмний вірш, побудований на усвідомленні національної ідентичності. Поет розмірковує про важкий історичний шлях українців і закликає назавжди позбутися «психології раба» чи нав'язаного ззовні почуття меншовартості. Твір викликав бурхливі дискусії в коментарях серед читачів через свою безкомпромісну позицію автора щодо минулого.
• «Народе, встань!»:
• Вірш-заклик у традиціях класичної української поезії (протестна лірика). Автор нагадує, що за Конституцією та вищими законами справедливості саме народові належить право керувати своєю державою, і закликає суспільство до активної громадянської дії, протистояння несправедливості та захисту своїх прав.
• «Не зліть Україну»:
Сучасний патріотичний текст, написаний у розпал війни. Критики відзначають його сильну протестну енергію та навмисну прямолінійність. Автор малює образи запеклого українського опору та попереджає ворогів про неминучу й жорстоку відплату за всі руйнування.
• «Всесвітній громе, де ти!?»:

Громадянсько-філософський вірш, у якому поет гнівно викриває сутність російського тоталітарного суспільства. Загарбників він змальовує дегуманізовано — як засліплену рабську масу («вепром землю риють», мають «морди, рила, рильця»), що бездумно йде вбивати й гинути за примхою свого царя. Автор емоційно звертається до вищих сил («Всесвітнього грому») з вимогою покарання агресора та встановлення справедливості на землі.
У своїй творчості Володимир Мацуцький не намагається згладжувати кути, тому його громадянська позиція завжди звучить різко, чітко й прямолінійно.