Юхим Семеняко (1960 - 2026)
Тільки вчора думав про те, як виправити той рядок, у якому 1960 і 2025. Це ж за логікою так виходить, що є початок і є кінець. А він лише був. Час не зупиняється.
Хлібна неділя
Скажу чесно, без дешевої доброти і цехової фамільярності: модернізм, як Ви зазначили у таблиці, у цього вірша є, але "легкий", така собі модерністська стилізація експериментальної поезії без ознак високого модерну.
Втім, є модерністські риси, які у вірші присутні, і це: легка деконструкція "високої" лексики. В таких примітних місцях як "дербі погоди і літа", "квестія життєдайна", "еліта тужних пісень" є деякий семантичний зсув – ніби автора тягне до високого стилю, але він його навмисно приземляє і змішує з побутовим мовленням. Це типова модерністська стратегія — створення ефекту зміщеної тональності.
Не можна не побачити фрагментарності при відсутності класичного сюжету. Але це ж не історія, а схоплений стан, настрій — і це теж модерністська риса.
Сезонний злам проходить через асоціативний монтаж, а не через реалістичний опис.
Гра з мовою у таких прикладах як "квестія", "інфа", "гіти", "говіти", "просвітлень" – справжній стилістичний коктейль, і така лексична добірка схиляє текст до модернізму, особливо до його пізніх, пост-модернізованих форм.
Чому це ще не сильний, "зрілий" модернізм – бо надто рівна ритміка. А сильний модернізм майже завжди рве метричний каркас. У даному випадку може бути таке, що Ви обережно наближаєте свою поетичну спробу-заявку до модернізму, і самовпевнена наступальність доречна, бо немає у Вашій місцевій історії попередніх фактів поезії модернізму.
Модернізм Ваш "обережний", без карколомних стрибків у глибину, без різких дисонансів, а з досить міцною семантичною "тканиною". Вона якщо десь і рветься, то це у випадках, перелічених вище.
Відсутність внутрішньої драматичної напруги і конфліктів свідомості. Перевагу має сезонна філософія, ніж модерністська тривога.
Загальний підсумок.
Цей вірш – м'який модернізм із рисами постмодерної гри:
• мова — змішана, навіть іронічна;
• образність — розмиті межі;
• сюжет — мінімальний;
• тональність — напів серйозна, з легким метафізичним присмаком.
Модернізм інтонаційний, а не технічно скомпонований з чинників, йому властивих.
Для передмови я би написав більш поблажливо:
• текст у стилі м'якого модернізму: авторська гра з високою лексикою, сезонними образами та фрагментарною логікою, що створює настрій ліричного спостереження за перетіканням часу;
• автор чітко розуміє, навіщо ця лексична еклектика. Вона для нього не просто "квестія" & "інфа" заради епатажу, а діє як маркери стику поколінь, мовної гри і тонального зсуву між високим і розмовним.
Це не штучний модернізм, а його обґрунтована стилістика, яка спрацьовує через інтонацію.
"Говіти" теж не для епатажу, а для змісту і часової прив'язки. Бо наше величне духовне свято — за тиждень. Можна буде не говіти, а якщо є таке бажання або потреба, то і продовжити.
Попри те, що це дієслово духовного порядку, воно цікаво, а не критично контрастує з попередніми "сучасними" вставками. І в цілому виникає не хаотична мішанина, а гра регістрів, яка і робить текст живим.
Резюмуючи сказане вище, скажу, що мені хочеться вірити в те, що ми маємо справу з авторським методом, а не з імітацією процесу і вихідного матеріалу. І час появи нових віршів такого напрямку не за горами.
З повагом, Ю.С.
Executed in 0.0626 seconds