Берко Василь Григорович – кандидат медичних наук, заслужений лікар України, відмінник охорони здоров’я, ортопед-травматолог вищої категорії, продовжувач справи академіка Г.А. Ілізарова, член-кореспондент Академії міжнародного співробітництва з креативної педагогіки, член Спілки журналістів, поет, лауреат премії ім. Івана Богуна. Народився в с. Велика Кісниця Ямпільського району на Вінниччині 15 травня 1935 року. Працює доцентом кафедри фізичної реабілітації Вінницького соціально-економічного інституту університету «Україна».
Крім 220 наукових робіт, численних посібників та монографій, видав поетичні збірки «Роковини», «Зболені роки», «Знак патріота», «Тобі, Україно, сонети мої», «Провесінь», «Від роду до роду», поеми «Степан Бандера», «Злочин віку» та «Гетьман Мазепа»...


«Мене турбує, що пройдене двадцятиріччя не виправдало сподівань українців на краще життя. Але, попри все, вірю, що Україна стане багатою, сильною суверенною державою, зросте могутній дивосил українського народу, держава буде цінувати національних українських патріотів».