Жанна Мирохівська (Буймістрова).
Життєве кредо - "Книги - морська глибина, хто в них пірне аж до дна, той, хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить". Скільки себе пам"ятаю, я завжди була з книгою в руках. Книги навчали мене життю і любові, книги були моїм університетом і пристановищем від гіркої жіночої самотини, коли залишила батьківську хату у моїх рідних Мирохах, книги були моєю роботою, моїми буднями і святами. Ось уже понад 30 років я працюю у міській бібліотеці. І весь цей час пишу. Раніше гадала, що поезія - річ інтимна, тому мало публікувалася, але тепер маю іншу думку: справжній поет не може мовчати і ховатися. Цьому навчив мене мій Учитель і моя наснага - Дмитро Васильвич Павличко. Коли того серпневого ранку 1985 року він увійшов у наш читальний зал - моє серце спинилося і забилося в унісон його поезії. Відтоді кожен мій рядок - продовження його краси, його високої душі