Оксана Лозова (1963)
У ДИТИНСТВІ мене однаково чарували безмежні рівнинні простори під високим небом Чернігівщини і цвітіння яблуневих садів у моєму рідному Неслухові, що недалеко від Львова. Мамин східний і батьків західний край поєднані у моєму серці. А була я дуже вразливою дитиною — або сміялася, або плакала. Через граничну відвертість, відкритість перед світом зазнала і багато радості, й немало розчарувань.
«ЛІРИЧНА ПОЕЗІЯ є найщиріший вияв, правда, вища за всі правди, і голос Божий чути в її неземній радості», — писав Микола Гоголь. Не інтелект, не волю, а почуття ставив на перше місце великий письменник і філософ. «Серцем жити»! Інакше не має сенсу ні життя, ні творчість.
Віддаю перевагу традиційному віршуванню. Захоплююсь короткими поетичними формами, особливо восьмивіршем.
СВІТ щодня змінюється, та в головному залишається незмінним. Усе повторюється, залишаючись неповторним. Світ у кожного свій. Вся сила у його цілісності.
Лютий
За Борисом ПАСТЕРНАКОМ
Слізьми розбавити чорнило,
Писати люто і навзрид
Про те, що геть усе розмило
Й весною чорною горить!
Коня! Шість гривень візникові –
Проз благовіст, проз клик коліс —
Перенестись, де зливи повінь
Гулкіша від чорнильних сліз.
Де тисячі граків чорнющих,
За вугільну чорніші чернь,
В калюжі упадуть, як груші,
Як сум сухий на дно очей.
Проталини усе чорніші,
І вітер – криками згори,
І що раптовіше – то ліпше
Рядки складаються навзрид.
1928