Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Пекун Олексій (1983)
Народився 23 серпня 1983 року в місті Дніпро, де й живу уже більше сорока років.


Інфо
* Народний рейтинг 0 / 0
* Рейтинг "Майстерень": 0 / 0
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.762
Переглядів сторінки автора: 12294
Дата реєстрації: 2025-04-24 09:19:59
У кого навчаюсь: Микола Холодний, Василь Симоненко, Василь Стус, Микола Вінграновський, Олександр Олесь, Олег Ольжич, Борис Олійник.
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2026.04.15 18:32
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Народився 23 серпня 1983 року в Дніпропетровську (нині Дніпро). Навчався у середній школі N° 92 у 1990 - 2000 роках. Брав участь у шкільних олімпіадах з історії та географії. Грав у районних іграх "Що? Де? Коли?" серед юніорів. У 2001 - 2006 роках навчався у Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара за спеціальністю "Історія". У 2006 - 2016 роках працював в Музеї історії міста Дніпродзержинська, на посаді наукового співробітника та старшого наукового співробітника. Вірші пише з 12 років. З 2007 року пише публіцистичні статті з історії України. У 2015 році написав перший прозовий твір.

Вікіпедист відомий під ніком Moredajn.

Найновіший твір
Пиятика на березі
Холодний вітер дме з Дніпра
У пірса "Аура"* ржавіє.
Єврейсько-пасхова бора
Від холоду усе німіє.
І я на березі сиджу. Кагор кіряю із горла.
І поблизу мене річпорт. Вірніш не так.
Відмерло все посеред зла:
Там був колись річпорт. Тепер бардак.
Моє життя немов курай
Летить порожнім полем вслід за вітром
І що попереду чи пекло, а чи рай
Чи темінь Арімана, а чи Око Мітри
Не знаю сам.
Майбутнє все в імлі, в тумані
За нього і гроша не дам
Ми знов живемо в дні останні.
Позаду мене ТЦК
Однак мене вони і не займають
Отримав я повістку і пішов на ВЛК,
А хто вчинив не так - отих приймають.
Я згадую минулі дні
У мене залишилось лиш минуле
Як був я Дон-Кіхотом навесні
Як вічну ворожнечу ви здобули
То наречена все ж була моя!
Ви сватати за іншого її не мали права!
Тоді втрутився у це один лиш я,
А де була поліція і де була держава?
Я бачив наскрізь вас, коллєги дорогі,
Ви перед людом свою гниль явили
За бунт згноїть у ПНІ*
Мене ви захотіли.
І ти, колишня подруга її,
Себе ти повела огидно
Ледь не зробила жертвою сім'ї
Ти не права, хоча тоді й була вагітна.
Пройшли роки, спліта веретено все дні у круговерть
І я ізнов серед весняного розмаю
Ви кажете: у мене шиза, а то заходить смерть
У голову мою. Я добре теє знаю
Гіркий полин душі. Розради ж бо немає.
Я сам не ангел. Люди не святі.
Лиш порожнеча без кінця і краю
Я збитий льотчик, що п'є на самоті.

14 квітня 2026.

* "Аура" - прогулянковий теплохід. Стоїть на причалі бо через військовий стан навігацію на Дніпрі закрито.

* ПНІ - психоневрологічний інтернат.