Христина, божа ти дитина,
Ти найкраща в моєму житті людина.
Недосяжна ти мов сонце,
Усміхаюсь тобі в віконце.
Це пишу тобі одній,
Одній єдиній в цілому світі Христині,
Ти немов жар-птиця сильна,
І як українка вільна.
В серце моє засадилась,
Так там і залишилась.
Досі тобі пишу,
Можливо вже брешу.
Але тобі признаюсь,
Не знаю чи читати будеш ти чи ні,
Чи це я пишу увісні,
Я і тут вагаюсь.
Кохаю тебе я,
Ми з тобою нова сім’я.

Вечері місяць наш зійде,
Знов дороги наші розвиде.
Мене в право, тебе вліво
І покрокували сміло.
Може це думка світу,
А може принести тобі цвіту.
Може це так життя зробило,
Всі мости звалило.
Але хто вірить, хто знає,
Може просто нас лякає.
Тому не кину я цю затію,
Тому, що я в це вірю.