Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Зоя Бідило (1952)

Інфо
* Народний рейтинг 0 / 0
* Рейтинг "Майстерень": 0 / 0
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.742
Переглядів сторінки автора: 2532
Дата реєстрації: 2023-02-18 09:46:04
У кого навчаюсь: Волт Вітмен, Райнер Марія Рільке, Федеріко Гарсіа Лорка, Евген Маланюк, Ю.В.Шевельов
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2024.04.17 10:40
Автор у цю хвилину відсутній

Найновіший твір
Маріо Бенедетті Схвильований, гнівний
Отже ми
вражені
безжальністю
хоча ця смерть здається
безглуздою передбачуваною.

соромно розглядати
картини
крісла
килими
діставати пляшку з холодильника
друкувати на машинці три літери твого імені
на скам’янілій машинці
в якій ніколи
стрічка
не була такою світлою

соромно мерзнути
і тулитися до грубки як завжди
зголодніти і їсти
це справа така звична
відкрити програвач і спокійно слухати
особливо квартет Моцарта

Соромно комфорт
і астма соромно
коли твого команданте схоплено
розстріляно
неймовірного
чистого

це наша совість зрешечена

вони кажуть що ти згорів
як полум’я
вони будуть добре горіти
добрі новини
нестримна зворушеність
принесена й прийнята тобою
з твоїм кашлем
з твоєю глиною

вони кажуть що згоріла
вся твоя сутність
крім пальців

яких досить щоб вказати дорогу
щоб засудити монстра і прихвостнів
щоб нові курки натиснути

тому ми
схвильовані
безжальністю
ясно що з часом свинцева
тривога
наш завершить цикл
згасаючий гнів
звільниться

ти мертвий
ти живий
ти упав
ти хмара
ти дощ
ти зірка

де б ти не був
якщо ти є
якщо ти прибудеш

скористайся нарешті
легкістю дихання
наповни легені небом

де б ти не був
якщо ти є
якщо ти прибудеш
жаль, якщо немає Бога

але будуть інші
звісно що будуть інші
гідні зустріти тебе
команданте.

Mario Benedetti Consternados, rabiosos
         Vámonos,
         derrotando afrentas.
         ERNESTO "CHE" GUEVARA

Así estamos
consternados
rabiosos
aunque esta muerte sea
uno de los absurdos previsibles

da vergüenza mirar
los cuadros
los sillones
las alfombras
sacar una botella del refrigerador
teclear las tres letras mundiales de tu nombre
en la rígida máquina
que nunca
nuca estuvo
con la cinta tan pálida

vergüenza tener frío
y arrimarse a la estufa como siempre
tener hambre y comer
esa cosa tan simple
abrir el tocadiscos y escuchar en silencio
sobre todo si es un cuarteto de Mozart

da vergüenza el confort
y el asma da vergüenza
cuando tú comandante estás cayendo
ametrallado
fabuloso
nítido

eres nuestra conciencia acribillada

dicen que te quemaron
con qué fuego
van a quemar las buenas
las buenas nuevas
la irascible ternura
que trajiste y llevaste
con tu tos
con tu barro

dicen que incineraron
toda tu vocación
menos un dedo

basta para mostrarnos el camino
para acusar al monstruo y sus tizones
para apretar de nuevo los gatillos

así estamos
consternados
rabiosos
claro que con el tiempo la plomiza
consternación
se nos irá pasando
la rabia quedará
se hará mas limpia

estás muerto
estás vivo
estás cayendo
estás nube
estás lluvia
estás estrella

donde estés
si es que estás
si estás llegando

aprovecha por fin
a respirar tranquilo
a llenarte de cielo los pulmones

donde estés
si es que estás
si estás llegando
será una pena que no exista Dios

pero habrá otros
claro que habrá otros
dignos de recibirte
comandante.