Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Олена Мос (2018)

Рубрики / 2023


Огляди

  1. З любов'ю
    Цей бій не мій.
    Я за любов не борюся давно!
    Любов в мені Бог поселив
    У той яскравий вечір
    Коли торкнувся він мене
    Ні, не рукою, не очима
    Не словом Божим,
    а почуттям взаємним.
    Таким як теплий,
    ніжний вечір
    в обіймах рідних,
    У поцілунку тиші,
    Що зупиняє час
    І до небес підносить.
    Це почуття не просить!
    Не надимається і
    Вірить у хороше!
    Ніколи не перестає!
    І правду відзеркалює
    у очі.
    Мій бій завершено давно,
    відколи покохала я його
    взаємно
    Навік огорнута
    Твоїм промінням
    І світ за очі йду
    З любов'ю на плечі.



    Коментарі (1)
    Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

  2. Запах зради, правда серця, прощання.
    Яка на запах зрада? Бридка!
    Дружба її на дотик - нещира, лукава!
    За спиною моєю чоловік та його змія.
    Нашкодив! Доля не раз попереджала!

    Обернуся - побачу знову темінь у його очах.
    І крові море. Він біди стільки накоїв.
    Бездумні, відчайдушні вчинки, крах.
    Він сам не вірить в те, що робить і говорить!

    Він меч на Жінку-Матір вже підняв.
    Тим самим розбудив відьом Карпатських.
    Зі Смертю зрадив праведне Життя !
    Після такого зрадник приєднався до пропащих.

    Собі подібних в друзі вербував,
    Хитрих лисиць вишукував в окрузі
    І дві кобили він незграбно осідлав
    Та ні з одною йому не по дорозі.

    Псевдоподруга йому допомогла,
    тримала кляп мені, поки чинив він шкоду.
    А друга квіти траурні живим плела,
    Обрали ви, дівчата, як лід слизьку дорогу.

    Одна серед Чонгару я стою,
    Та своє море зраднику не лишу!
    Сміливо правду серця бережу!
    Досі не вірю, що я про зраду пишу!

    Я на прощання зрадника не обійму,
    Хоча давно колись прикинувся порядним другом.
    Він добре знає, що на всяк випадок за спиною бережу.
    Нащадок зла, сам по собі вже проклятий війною й словом Божим.



    16.11.23.



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

  3. Загадковий поцілунок
    Раптовий поцілунок упав на мої плечі.
    Здалося, чи мене це справді здивувало?!
    Звідки взявся цілунок у безлюдній печері?
    Чи колись взагалі я тепло таке відчувала?

    Загадковий цілунок літав немов навіжений
    І радів, що знайшов кого у ту мить цілувати.
    Усміхався, щось радісне із порожнечі клеїв,
    Любувалась і погляд від нього не могла відірвати.

    Поєднала на радощах дію і лагідне слово,
    Зримувала зі щастя кумедні дієслова,
    Переплутала наголос і завела розмову
    З поцілунком, що раптом на мене упав.



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -