Запах зради, правда серця, прощання.
Яка на запах зрада? Бридка!
Дружба її на дотик - нещира, лукава!
За спиною моєю чоловік та його змія.
Нашкодив! Доля не раз попереджала!
Обернуся - побачу знову темінь у його очах.
І крові море. Він біди стільки накоїв.
Бездумні, відчайдушні вчинки, крах.
Він сам не вірить в те, що робить і говорить!
Він меч на Жінку-Матір вже підняв.
Тим самим розбудив відьом Карпатських.
Зі Смертю зрадив праведне Життя !
Після такого зрадник приєднався до пропащих.
Собі подібних в друзі вербував,
Хитрих лисиць вишукував в окрузі
І дві кобили він незграбно осідлав
Та ні з одною йому не по дорозі.
Псевдоподруга йому допомогла,
тримала кляп мені, поки чинив він шкоду.
А друга квіти траурні живим плела,
Обрали ви, дівчата, як лід слизьку дорогу.
Одна серед Чонгару я стою,
Та своє море зраднику не лишу!
Сміливо правду серця бережу!
Досі не вірю, що я про зраду пишу!
Я на прощання зрадника не обійму,
Хоча давно колись прикинувся порядним другом.
Він добре знає, що на всяк випадок за спиною бережу.
Нащадок зла, сам по собі вже проклятий війною й словом Божим.
16.11.23.
Прокоментувати
Народний рейтинг:
- | Рейтинг "Майстерень":
-