Повернулась народна туга,
А з нею – повітря морозне.
А чи був у народа слуга?
Чи зробив він щось грандіозне?

Тільки вітер розвіяв слова,
Мороз закував обіцянки…
Тішить слава нас військова,
Бо палають ворожі танки.

У серцях наша віра жива!
Світло прийде і всіх зігріє.
Наближаємося до Різдва
День за днем живемо в надії…

20.12.2023.

Калина моя, калина,
Стоїш ти одна у полі,
Маєш червону хустину
І свою самотню долю.
А твої тонкі гілочки
Замерзають від морозу,
Не зігріють вночі зірки
І вітри несуть загрозу.
Вся позолочена трава
Тебе зимою вітає,
Чужа техніка військова
Біля тебе догорає...
Калина моя, калина,
Ти бачила злую битву
І як молодий хлопчина
Кричав до Бога молитву.
Тебе, як вірну подругу,
Він все обіймав рукою.
Ось перша куля, ось друга…
Ти його закрила собою.
Остання стрічка патронів…
І ось прийшла допомога:
Хлопці з других загонів
Почули крики до Бога.
Шипіла рація: «Де ти?
Покажи до себе маршрут!»
Відповів хлопчина: «Брати!
Я ось… під калиною, тут!»
Калина моя, калина,
Лиш тільки завдяки тобі
У полі знайшли хлопчину
У тій вогненній боротьбі.

06.12.2023.

Схилився, засмучений дуб
Над пам'ятником солдату.
Український прапор, тризуб,
А в руках по автомату.

Розбиті вікна у домах,
Вбита техніка військова.
Не було правди у словах
Брехливих «ніколи знову».

Не втримати сліз народу.
Як діти, плачемо щодня
І шукаємо свободу
Кругом з півночі до півдня.

Так і будем воювати:
Патріоти – у окопах.
Хто в тилу, той шле донати,
А хтось їздить по європах.

Україна вільна буде,
Коли мужик та депутат
Об’єднаються повсюди
Та в руки візьмуть автомат.

04.12.2023.

У серці країни світло горить
І темрява йому не загроза.
Жага свободи ніби лід блищить
Як після зимового морозу.

Кохання як океан глибоке,
Об'єднує нас вірою завжди.
Свобода — цінність дуже висока,
Серце країни зазнало біди.

Нехай прийдуть до нас такі зміни,
Що скоро ми співатиме пісні,
Що в серці нашої України
Не буде світло гаснуть взагалі.

Хай лине гомін вітрів степових,
Співаючи куплети любові.
Пам’ятаємо мертвих та живих…
Серце країни – там, де військові.

02.12.2023.

Блогери женуться за лайками,
А моделі – за вподобайками,
Ще є художники та поети,
Що теж хочуть слави в Інтернеті.

Сотні тисяч лайків для солдата
Не поможуть біля автомата.
Вподобайки не примножать силу,
Не спасуть сердечкі від могили.

Для солдата, коли гримить битва,
Допомога – слово та молитва.
Частіше з’єднуйте долоні рук
І не сподівайтеся на Фейсбук.

29.11.2023.

На заході всі стежки замело,
Темніє небо, сонце заходить .
Часу не стримати, було – пройшло,
І знову холодна ніч приходить.

Всі гарні хмари вітер розігнав,
Гілки гойдаються у вишині,
А місяць стіни всі розмалював
І малий двір ховається в тіні.

В нічному мовчанні спить природа,
Так спи і ти, ще поки тепла піч.
Вже не дає нам тепло погода,
Але пройде і це як і ця ніч.

27.11.2023.

Серце гойдає хвиля співчуття,
За матір болить, болить за дитя.
Ми всі свідки безмежного жаху,
Людської невинності та страху.

О, скільки болі в душах і серцях,
Людей невинних в селах та містах.
Ми просто бажали мирно жити,
А тепер розкидані по світу.

Ворони кружляють над містами,
Зруйновані будинки «братами».
Що це за брат, що вбиває брата?
Чи вільне слово це вже не втрата?

За волю у душах у цій війні
Горять міста, тліють долі в огні.
Але світло має вийти з тіні
І любов засяє в Україні!

Та поки є хоч хвиля співчуття,
Помолимось за волю, за життя.
На перемогу наш орієнтир,
Живе надія на любов та мир.

26.11.2023.

В муках душа місця не має,
А серце б'ється без зупину,
В середині воно ридає,
За нашу неньку Україну.

Матінко наша, земле рідна!
Багато горя ти зазнала,
Захід в сльозах, у крові східна,
А в центрі зрада спрацювала.

Супроти ворогів велично
Стоїш ти і чути вічний крик.
Жага життя твоя практично
Нами керує як керівник.

В історії твоїй правдиво,
З свободи виросли нащадки,
Щоб на землі жити щасливо
Тобі служить дітям на згадку.

Ми, українці, вільні люди,
Слово велике – наша зброя.
Сьогодні, завтра і повсюди
Вклоняємось перед тобою.

Бо нам сам Бог допомагає.
Запам’ятай це, Україна!
Тебе ніхто вже не здолає
І не поставить на коліна!

25.11.2023.

Моє дитинство в мене вкрали,
Ляльки спалили, дім зруйнували…
Я вже не піду в дитячий сад –
Туди попав ворожий снаряд.

Школа стоїть, порожні класи,
Сумно висить портрет Тараса.
Ніхто не прийде на двір шкільний,
А хтось тут мріяв про випускний.

Мій пес десь втік, куди – не знаю,
Я з ним в парку не погуляю.
Пусті квартири і балкони,
А замість сміху – крик ворони.

24.11.2023.

Продовжується клята війна,
Друга осінь ледве кульгає…
Під ракетні удари вона
Своє листя знову скидає.

А яскраві на небі зірки
Чують гул сирен по країні
І вже ночі холодні такі,
Що не гріє чай на коліні.

Осінь чує як кулі свистять,
Дає вітер на допомогу
І вони в інший бік всі летять,
Наближаючи перемогу.

Хмари граються з сонцем мило:
То далеко, то поруч із ним.
А у бою не зрозуміло:
Чи то хмари під сонцем, чи дим…

Друга осінь ледве кульгає,
Залишаючи холодні сни…
Я не думаю – точно знаю,
Що це остання осінь війни.

20.10.2023.

Як добре, що у ці часи
Чути поетів голоси,
Як добре, що у них є дар
Покласти слово на вівтар.

На жаль словом не змінити
Нам державного діяча,
Римою не зупинити
Загарбника та палача.

Тож не потрібно мовчати –
Свою правду кажіть всюди,
Щоб цю правду могли знати
На всім світі наші люди.

Можливо, слово не спасе
Від того, що непокоїть,
Не передасть жахливе все,
Але, може, заспокоїть?..

Тому, поети, не мовчіть –
Римуйте думи у слова,
Про Україну розкажіть,
Бо ще Поезія жива!

09.10.2023.

Ліс густий, як чорна хмара,
Тут є дерева та кущі,
Тут роздолля для мольфара
Буде більше ніж у селі.

Сонце променями грає,
Сонце в лісі мало сяє,
Ліс шумить, як Чорне море, -
Батько фауни і флори.

Ще буває в лісі тиша,
Що не чути навіть мишу,
В лісі добре заспівати,
Любу ноту можна взяти.

В лісі можна відпочити,
Погуляти, походити…
І пірнути з головою,
Милуватися красою.

Ліс - це диво, наша краса
І тут завжди є чудеса.
Нема над лісом короля,
Бо ліс – народна є земля.

02.10.2023.