***
можна сьогодні спочити на білій лаві
можна сьогодні почути голос із голосу
зникни
відійди від мене хмарко
з крапель половецької крові
ще тут
серед білого
надто білого саду
поховаємо віру в себе
станемо дикими язичниками
серед справжніх язичників
станемо людьми серед людей
без молитви

їм легше дихати
без молитви
вони зможуть почути тебе
без молитви

а чи в молитві до сонця
стануть ацтеками
стануть піском
на стомлених лавах

нас поховають у білім
надто білім саду
де пам’ять покличе вітер з далеких
надто далеких небес
ще почекай
і ти побачиш
язичницьке юрбище
біля стомлених дерев
ти почуєш їхні голоси
почуєш тільки голос без молитви
та пам’яті
без світлих днів спокою
на білих лавах
де спить осінь
молячись кленовому хресту
у сні…