просторі вікна так холодно вкрились снігом,
сьогодні холод зими огорнув моє серце бездушно.
я знов усміхнувшись згадала тебе, читаючи в книгах
про образ його, приємний і добродушний.
про той, що так тепло і щиро всміхатися вміє
в моєму житті ти перший, хто це зробити зумів.
ти той, хто лиш поглядом сяючим душу зігріє
назавжди. це замінить мільйони безглуздих слів.
вже кава схолола, за неї усі забули,
вона - мов ліричний герой новели «життя».
іноді страшно, щоб інші всі це почули,
але цим героєм завжди залишаюсь я.
забута для незнайомих тепер перехожих,
яким мить назад я була життєво важлива
в очах їх я не побачу ніколи ворожих
мої ж для них, певно, брудні і жахливо немилі.
життя пливе швидко і всі люди з часом йдуть,
і лише тебе я так хочу життя все тримати поруч
та кожна зі спроб зачіпає мене, мов ртуть,
так сильно хотіла, що вбила себе власноруч.
06.03.2023