Автори /
Краска Світлана Лана (1989)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Розмови про все до опівночі
•
Поза форматами і стандартами світу
•
Вона вставала о шостій тридцять
•
Пити каву о шостій ранку
•
***
•
Вона руйнувала всі правила і стереотипи
•
... а тиші не бажалося
•
Улюблена цифра - шість
•
Вона і він
•
Вона не носить ліфчики і не фарбується
•
...а коли до щастя лишалося декілька кроків
•
Вона обирала тінь
•
Шедевр
•
Вона щодня порушувала десятка правил
•
Довіку
•
...насправді вона була звичайною...
•
...казали , що вона ніколи...
•
Вона карбувала слова
•
Перемагати відстані
•
Вона ніколи першою не починала розмови
•
А що їй лишається ще ?
•
Не треба їй казати про любов...
•
На папері вона тонка...
•
...і коли говорили ЗАКОН
•
Вона не вірила словам
•
Мавка
•
Місто
•
...і обираючи між двох
•
Рамки і правила
•
А вона ж не назавжди...
•
Одного дня ти скажеш - зрозумів...
•
Зеленоокий
•
Мандри
•
Наново
•
Для нас обох
•
Полотно
•
Посвята
•
І все таки напишу...
•
І тиша знов...
•
Без назви
•
Я йду за небокрай
•
Я так довго не бачила снів
•
Мій світе
•
Я сам на сам
•
Тобі
•
Озвись
•
Сяйво
•
Ти чуєш цей дощ ?
•
Скажи мені де мешкає любов
•
Думка
•
Я не янгол
•
Любов
•
Листок
•
А хто ж то я ?
•
Чому
•
Осінній падолист
•
Єдина
•
Післямова
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Розмови про все до опівночі
світанки в екранах смартфонів
світанки в екранах смартфонів
поза форматами і стандартами світу
поза законів , правил і принципів
поза законів , правил і принципів
вона вставала о шостій тридцять,
бо о сьомій вимикали світло
бо о сьомій вимикали світло
пити каву о шостій ранку
поки місто дрімає без світла
поки місто дрімає без світла
а коли вона відчувала втому
і тримала образу на увесь світ
і тримала образу на увесь світ
вона руйнувала всі правила і стереотипи
не слухала жодних порад
не слухала жодних порад
... а тиші не бажалося
мовчання для самітників
мовчання для самітників
улюблена цифра - шість
улюблений колір - чорний
улюблений колір - чорний
вона і він
завжди
завжди
вона не носить ліфчики і не фарбується
сама купує квіти й з кремом тістечка
сама купує квіти й з кремом тістечка
...а коли до щастя лишалося декілька кроків
ні він , ні вона не бігли чимдуж
ні він , ні вона не бігли чимдуж
вона обирала тінь
завжди і в усіх випадках
завжди і в усіх випадках
вона малювала уривками
кривими , хиткими лініями
кривими , хиткими лініями
вона щодня порушувала десятки правил
пила каву без молока та цукру
пила каву без молока та цукру
вона кохання обирала
усупереч принципам
усупереч принципам
насправді вона була звичайною
таких ніколи першими не помічали у натовпі
таких ніколи першими не помічали у натовпі
...казали , що вона ніколи
ніколи чуєш ? не була своєю
ніколи чуєш ? не була своєю
вона карбувала слова
витинала із міді
витинала із міді
... їй щодня тримати його , а йому її - щоночі
листівки з обіймами щоранку один одному
листівки з обіймами щоранку один одному
вона ніколи першою не починала розмови
ніколи першою не надсилала закликів на двобій
ніколи першою не надсилала закликів на двобій
а що їй лишається ще ?
коли всі кордони подолано
коли всі кордони подолано
не треба їй казати про любов
вона вже знає , що слова вартують
вона вже знає , що слова вартують
на папері вона тонка
а в житті вся у сколах і тріщинах
а в житті вся у сколах і тріщинах
... і коли говорили ЗАКОН
і нагадували про ПРАВИЛА
і нагадували про ПРАВИЛА
вона не вірила словам
слова на мить , а не навіки
слова на мить , а не навіки
нескорена
таврована
таврована
а коли вимикали світло
перетворювалося місто на небо
перетворювалося місто на небо
...і обираючи між двох
ти помилився , моя доле
ти помилився , моя доле
рамки і правила
залиште для інших
залиште для інших
а вона ж не назавжди
лиш на мить , не на вік
лиш на мить , не на вік
одного дня ти скажеш - зрозумів
твої секрети більш не таємниця
твої секрети більш не таємниця
зеленоокий
світ зеленоокий
світ зеленоокий
і знову йду
дорогами тісними
дорогами тісними
ти наново мене перешиваєш
нитками чорними
нитками чорними
в обійми твої
ніжні та п'янкі
ніжні та п'янкі
і знов не те
всього лиш мить непевна
всього лиш мить непевна
що бачу в обличчі твоєму
зцілованому не раз
зцілованому не раз
І все таки напишу
слова
слова
і тиша знов
довічна
довічна
я надто втомлена для відповіді "так"
дай час мені отямитись від болю
дай час мені отямитись від болю
я йду за небокрай
я йду за небокрай
я йду за небокрай
я так довго не бачила снів
що забула який ти насправді
що забула який ти насправді
мій світе
край моїх вчаровань
край моїх вчаровань
я сам на сам
з тобою , моя доле
з тобою , моя доле
приходить день
завбачливо зустрівши
завбачливо зустрівши
озвись до мене закликом тужним
озвись до мене , Вечорова Зоре
озвись до мене , Вечорова Зоре
подаруй мені сяйво весни
у брунатних завіях чекання
у брунатних завіях чекання
ти чуєш цей дощ ?
ти чуєш цей сміх ?
ти чуєш цей сміх ?
скажи мені де мешкає любов
де відшукати шлях до диво-раю
де відшукати шлях до диво-раю
тарую час , відведений для бою
відважую печаль і сльози каяття
відважую печаль і сльози каяття
я поринаю в вихор чистоти
шукаю таїну в забутому столітті
шукаю таїну в забутому столітті
мені не боляче ввійти до світу ночі
мені не боляче забути назавжди
мені не боляче забути назавжди
ти мій листок , мій чистий папірець
в мені написані рядки чекання
в мені написані рядки чекання
а хто ж то я ? і де моя дорога ?
для чого народилася на світ ?
для чого народилася на світ ?
я знову вірю у світання
отих воскреслих у мені надій
отих воскреслих у мені надій
зникають лінії , сіріє небуденність
мереживо туманів , зграї мрій
мереживо туманів , зграї мрій
Смуток... Тиша... Єдина зоря...
Шмат паперу... І мрія єдина...
Шмат паперу... І мрія єдина...
не шукай мене більше у снах
там немає для мене світанку
там немає для мене світанку