Ти сьогоденна мать Тереза.
Щоб вижив наркоман, друг-мєнт,
Утратила останній цент.

Шоу про таланти. Ти художник.
З Шевченка вигнали, сказали ніби алкоголик.
Щодо малюнків, ти щось нове у пост модерні,
Малєвіч заздрить десь в майстерні.

Секрет один.
Тобі непотріб пензлі.
Щоб вижити у всій цій метушні,
Штрихи виводиш лезом по руці.

19.05.2023

Найбільший відчай у житті,
То пить ромашку пізно по ночі.
Не має навіть закусона,
А на столі лежить скло розбитого вазона.

Розбився він від сильного кохання.
Побачення. Дивились фільм про малювання,
І полетіло на паркет із шовку одіяння.
Оголені синці виблискують під лампой,
А на екрані, і досі ще, малюють фарбой.

Вивчать натуру – це корисно;
Викладачі мистецтва похвалять,
не навмисно.

Опісля сидимо в уламках, в кухні.
Лунають тихі балачки,
Її дієта на одному цукрі,
Тому розширенні зрачки.

Але ж, найбільший відчай у житті,
Це пить ромашку пізно по ночі.
І ми п'ємо.
Втішає лиш одно,
Там до ромашки було зовсім не кіно.

2023

Ночі вже довші ніж дні,
десь зароджується в'юга,
її видно ось там, у вікні.

Та мене все охоплує ту́га
за любою, коханою моєю,
за очима, словами й губами.

та інше щастя стоїть за нею,
інше щастя стоїть... за нами.

я хочу у Київ !
у Львів, Чернівці, чи Полтаву.
Але не в Софію, ні,
не у Відень, Париж і Варшаву.

і хай рахую я за́слані дні,
проте, хоч катуй – не лишу́сь,
у Кракові, Римі й Мілані.

А вивчусь, закохаюсь, одружусь,
я тільки у рідному краї.

Я проведу тебе в свої думки.
Ми будем, як ліснії мавки
Блукати в зарослях і пущі.
Дерева – мрії
А спогади – кущі.
Ти запитаєш про троянду,
Вона червона.
Кровавий колір павшого в бою.
Війна велася довго,
Ні роки і, навіть, не віки.
Не залишилось нікого,
А павшого сховали виживші жінки
Поклали поруч зброю, єдине, що із ним було.
Пройшли літа,
Жінок не стало,
Все поросло плющем.
Забулись ті місця, забулася й стара війна.
Лиш тихо з пагорба вода тече ключем.
А зверху квітне та троянда.
За весь цей час і намагалися зрубать мечем,
Культивувати й тишком вкрасти.
Але вона живе. Не може остаточно пасти.
А ми, як діти,
Побіжим, розглянем,
здивують нас на листі ті сліди,
здивує пошрамоване стебло.
Як так ? задашся ти
Але ж, усі ми знаєм, що
Троянда в'яла.
Вона згнивала,
сохла і зривалась.
Вставати їй допомагала пам'ять про бійця.
Він живе у кожному ударі серця,
який бутоном досі зветься.

Залежність – це алкоголізм !
Залежність у наркотиках,
У сигаретах і у краплях для носів !
Таке я чула в маминих словах.

Але ж, це взагалі не так.
Залежність це в очах і у губах;
Залежність це про сміх і запах;
Залежність в голосі, в цілунках і словах;

Залежність це у посмішці і у чужих струнких руках.
І знаєте, залежність це не доза героїну,
Це доза її невмілого, смішного співу.

2023