І тут мені захотілось кричати.
І не для того щоб порушити навколишній спокій, і не від жалю і болю. А просто. Щоб почути власний голос. Щоб дізнатись скільки повітря ховають в собі мої легені, а моральни норми, так і не дали їм опустіти повністю. Захотілось легти на землю. Спочити. Відчути, як холод від землі заповнює моє тіло, як трава починає проростати через мої пальці, бо я не зрушала з місця роками. Я стала частиною чогось більшого. По мені так само проходяться ногами люди, з мене так само ростуть квіти, мене так само напоює дощ, мене так само покриває пух з високих лип.

2023 рік