Завтра.
Я не знаю.
Доживу, можливо ні ,
Та надію жити маю я в собі.
Я мав насичене життя
І відправлятися вже час мені.
Хутенько рідних я зберу,
Та все з собою понесу
Я на прощання їм скажу:
"Не хочу йти, однак вже час
Адже я так любив всіх вас!
Не поминайте діда лихом,
За мною сильно не тужіть!"
Я все сказав,
Все що хотів.
Я її бачу, он вона!
З косою лютая стара!
Вона по мене вже прийшла,
Тож відправлятися пора