Автори /
Ярослав К (2004)
![]() |
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Мене ти згадуєш навряд чи...
•
Memento mori
•
І знов пишу: її кохаю...
•
Зірка щастя
•
Наші партизани
•
Життя – між вічностями мить...
•
Павлові Тичині
•
Коли бурштиніють дерева...
•
Моя Батьківщина
•
Тебе кохаю безнадійно…
•
За обрій линуть журавлі...
•
Акварелі серпня (міні-цикл)
•
Розсіває роси ніч...
•
Україні
•
Така любов дається раз...
•
Серпневий вечір
•
Край дитинства
•
Ну що ж, Італіє, бувай!..
•
Вечір (сонет)
•
Зорепад над головою...
•
У горах
•
Пальмарія
•
В’ються альбатроси...
•
Флоренція (сонет)
•
Тоскана
•
Під водою
•
Монтероссо
•
В потязі
•
Шуміть мені, вечірні хвилі!..
•
На прогулянці
•
Лігурія
•
У літаку
•
Італіє!..
•
Ти – як мавка...
•
Розстріляли їх кати...
•
Я був сьогодні уві сні...
•
Літній ноктюрн
•
Не дотліла й зоря ще остання...
•
На просторах літо!..
•
Моїй музі (міні-цикл)
•
Не пробачимо
•
Щастя
Переглянути всі твори з цієї сторінки
У вальсі листя закружляло,
Здригнувши мряку голубу.
Здригнувши мряку голубу.
Мені ще тільки дев’ятнадцять,
Та вся душа просякла жалем –
Та вся душа просякла жалем –
І знов пишу: її кохаю.
Паперу вкотре зізнаюся,
Паперу вкотре зізнаюся,
Розчинилась у обрійній стумі
Повечір’я легка рожевінь,
Повечір’я легка рожевінь,
Напнувши канатами нерви
над лютою прірвою смерті,
над лютою прірвою смерті,
На вулицях осінній дим,
обволікає душу сирість.
обволікає душу сирість.
По всій країні чую я,
Як у блакиті мрійно лине
Як у блакиті мрійно лине
Коли бурштиніють дерева,
Вирують чуття у мені:
Вирують чуття у мені:
Наліво – діброви бадьорі,
Направо – квітучі рівнини...
Направо – квітучі рівнини...
Чому тобі я всяк байдужий
В житті, у мріях чи у снах?..
В житті, у мріях чи у снах?..
За обрій линуть журавлі,
Прощально клекчучи услід –
Прощально клекчучи услід –
І. Світанок
Розсіває роси
ніч
ніч
Батьківщино моя неозора,
Буде завжди у грудях моїх
Буде завжди у грудях моїх
Зжинає час барвисті дні,
Все рідше згадую про тебе...
Все рідше згадую про тебе...
Жовтий овид відпалав.
Вечоровий запах трав.
Вечоровий запах трав.
Село – коханий серцю край
дитинства, що уже минуло...
дитинства, що уже минуло...
Ну що ж, Італіє, бувай,
Тебе я не забуду!..
Тебе я не забуду!..
Над моря плесом грає зоряниця,
Ллючи на ряботиння пурпур свій –
Ллючи на ряботиння пурпур свій –
Зорепад над головою,
Моря шум...
Моря шум...
За рюкзак і в гори –
В нурт нових пригод,
В нурт нових пригод,
У тіні прибережних кедрів
Помалу я від спеки млів
Помалу я від спеки млів
В’ються альбатроси у блакиті неба,
Ген до горизонту моря голубінь.
Ген до горизонту моря голубінь.
Палаци, галереї та собори –
Флоренціє, я наче уві сні!..
Флоренціє, я наче уві сні!..
Де схилам гір безперестану
Шепочуть хвилі вод солоних,
Шепочуть хвилі вод солоних,
Вдягнувши маску й трубку на лице,
Поринеш в світ незримих дивовиж.
Поринеш в світ незримих дивовиж.
Знялись над морем сірі скелі,
Підошви їхні лижуть хвилі –
Підошви їхні лижуть хвилі –
Через гори, через доли
Потягом несусь я –
Потягом несусь я –
Шуміть мені, вечірні хвилі,
Розносьте повів свій, лілеї!..
Розносьте повів свій, лілеї!..
Поволі сонце йде на пік,
Цілунки шле вогнисті –
Цілунки шле вогнисті –
Салют, земле в барвах гарячих
З ім’ям чарівливим Лігурія!
З ім’ям чарівливим Лігурія!
На дужім соколі із криці
Здійнявсь я до кудлатих хмар,
Здійнявсь я до кудлатих хмар,
Італіє, далекий звабний краю,
Омиваний замріяно морями,
Омиваний замріяно морями,
Ти – як мавка та, як мавка,
Пишна дівчина-русявка.
Пишна дівчина-русявка.
Розстріляли їх кати
У сирих підвалах,
У сирих підвалах,
Я був сьогодні уві сні,
Де ми удвох на пароплаві
Де ми удвох на пароплаві
Загас багряний жар зорі,
Стою самотньо під вербою.
Стою самотньо під вербою.
Не дотліла й зоря ще остання
Понад косами верб вдалині,
Понад косами верб вдалині,
Розсіває спеку
Сонце у зеніті.
Сонце у зеніті.
Років проминуло чимало,
Та досі пригадую день,
Та досі пригадую день,
Сьогодні зборисько собаче
Знесло вогнем Каховську ГЕС.
Знесло вогнем Каховську ГЕС.
Чи вам знайоме почуття,
Коли душа немов співає
Коли душа немов співає