Дивлюсь на небо, піднявши очі в гору,
В те місце де народжуються мрії.
Вустами прошу перемоги в бога,
Думками, дякую марії.

Я дякую за те що ця країна сильна!
І люди тут живуть найкращі на землі.
Яким судилось жити вільно,
А не носити орків кайдани.

Нехай прийдешній поверне додому -
Живими рідних, друзів і батьків.
Надію на процвітання козацького роду,
І сонячне майбутнє для наших дітлахів.

Дивлюсь на небо, піднявши очі в гору,
В те місце де народжуються мрії.
Вустами прошу перемоги в бога,
Думками, дякую марії.

Я дякую за те що ця країна сильна!
І люди тут живуть найкращі на землі.
Яким судилось жити вільно,
А не носити орків кайдани.

Нехай прийдешній поверне додому -
Живими рідних, друзів і батьків.
Надію на процвітання козацького роду,
І сонячне майбутнє для наших дітлахів.

Ніхто не знає звідки взявся,
Зв'язок міцний що поміж нас.
І хто зна скільки б ще ховався,
Тих ніжних почуттів запас.

Коли ти поруч - все навколо…
Грає й мерехтить.
Коли на мене дивишся казково,
Аж серце муркотить.

Вже не цікавить нас у ящику прогноз погоди,
Замість новин там тільки марафон.
Бо ми життя звіряєм з картою тривоги,
І уникаєм зайвих похорон.

По трохи призвичаїлось до нас залізо,
Вже не скриплять пружини в ліжку і не холодний автомат.
Ще б, звикнуть до землі що пахне хлібом,
В якій ховаємо ягнят.

Два серця, два кохання,
Лишились поміж двох світів.
То світ любові та тепла
І темний світ нелюдяних жахів.

З одного боку сонце грає,
З волоссям чарівним.
А з іншого, сапог і зброя,
З народом мовчазним.

Я хочу повернути, той час,
Де кожен день є світло і тепло.
Де люди ще не знали,
Як вранці виглядає зло.


2022