чим більше людей тебе люблять
тим більшу вагу мають твої слова
а не навпаки
тому мої вірші це просто набір слів
скільки не напружуй уяви
скільки не вслухайся
чутимеш лиш
як глухо тріщить
бурелом

мій голос згубився
у лісі померлих дерев

03.07.24

ми зробили усе
аби свято життя відбулося
у порожньому залі
яскраво освітленому розкішними люстрами
заставленому довгими столами
з вишуканими наїдками
все чекає гостей
окрім нас

за вікном дві закохані тополі
пристрасно перешіптуються
танцюють
тупцюючи на місці

24.06.24

твій голос — частина твого тіла
як наприклад язик
ти не дозволяєш йому заходити далеко
і не повертатися
ти не хочеш аби його
чув хтось чужий
не хочеш
щоб його торкалися
вимішували немов тісто
ти виймаєш свій голос уранці
наче дорогоцінну тканину
яку отримав у спадок від пращурів
витріпуєш
сушиш на сонці
ховаєш знов

у пустелі мовчання
не почуваєшся вбогим
знаєш
голос з тобою навік

01.07.24

навіть у таку спеку
дійсність скована кригою
від холоду терпнуть ноги
ступні ковзають якщо йти
але прилипають
якщо затриматися на місці
тоді крига поглинає свою жертву
що опиняється в прозорому полоні
як і риба
що не встигла вчасно
сховатися на глибині

літо ширяє мов крук
всотуючи смоляним пір'ям
краплі розталого сонця
і хрипким голосом
засвідчує свої права

дійсність нічого не чує

риба сміється на дні

01.07.24

мене виховали книжки
вони навчили
не віддавати свого за безцінь
мовчати коли не запитують
цінувати увагу понад усе
а часом навчили нехтувати

зміст книжок забувається
бо людський
але форма нетлінна

у всяку пору квітнуть
ці паперові
пишні квіти

01.07.24

уночі безпритульні сни наче пси
бігають порожніми вулицями
зазирають у засвічені вікна
нюшать повітря на перехрестях
порпаються у смітниках
вони знають усе про життя міста
і трохи про його околиці
вони шукають собі господарів
серед тих хто ще не заснув
бо усім нам потрібна істота
яка вислухає твою історію
ці пси ніколи не бувають злими
навіть якщо їхня оповідь про зло
і не завжди на вигляд добрі
якщо їхня оповідь лагідна
тож пошукачу снів
слід довіритися талану
коли він кличе до себе такого пса
коли пес довірливо кладе голову на його коліна
коли вони поринають у спільну історію
що нечутно для інших
змінює їх обох

29.06.24

яким світ постав би без метафор
без їхніх асфальтованих доріг
що ними йдеш з комфортом
але не туди
чи справді так страшно
у хащах обабіч
чи справді в їхній темній тісній реальності
життя не є можливим
без додаткових ілюзорних сенсів
які містками з'єднують чуже
не знаючи про рідне

якою мовою спілкуються зірки
гуляючи в тернах

29.06.24

звук це троянда
на виткому і колючому
тілі вітру

це гострий запах серцевини
і розгублене пелюсткове лахміття
це розхристана хмара зі стрижнем блискавки

страх липкий мов нектар

роздратовано бджоли гудуть
жалячи вітер
вмирають даремно

29.06.24

світло дзижчить на перетині крил
перестрибує з квітки на квітку

квіти бліднуть від доторку
лап кінцесвітних
і вклоняються низько

світло будує веселку
на їхніх кістках

29.06.24

як втримати на гілці абрикоси
як вмовити їх зелених
випити ще гіркого соку життя
повисіти ще на цьому хворобливому дереві
що дивися ось-ось впаде

зв'язок триває
але не живить

сонячне співчуття
безсиле і принизливе

серця абрикосів твердіють
і це їх рятує
бо обіцяє майбутнє

29.06.24

вітер у скирти на небі складає
духи померлих трав

піднесені звеселені
вони руняться та в'юняться
скипають білим округлим сміхом

їхня радість б'є залізним кулаком
у залізні двері

їхня радість від надміру плаче
породжує яблука-сльози

неначе градини
вдаряють боками у землю
і прискають соком

29.06.24

божа добрість у тому
що на захід від мене лежить
аж до небесного схилу лежить
поле

божа добрість у тому
що воно не ховає нікого в собі
ані живих ані мертвих в собі
не тримає

божа добрість у тому
що розквітає його чистота
і достигає його чистота
миром

а у небі війна поміж душ польових
небо це гріб для всіх душ польових
йому поле —
за віко

27.06.24

невже не знають про війну горобці
ці розумні птахи які пам'ятають
коли дозріває вишня
а коли йошта
де колоситься пшениця
і де стигнуть соняхи
де живе людина
завжди щедра на крихти зі свого столу
невже не знають про війну горобці
ці мудрі птахи
які прозирають дощове майбутнє

звісно знаємо кажуть
але
війна дрібніша за зерня
війна крихкіша за землю
війна коротша за наш політ

23.06.24

ти кажеш — я слухаюся

о! я ніколи не відчувала більшої свободи!
твої вкрадливі пальці п'ядь за п'яддю
завойовують дику землю
вкриту прадавнім лісом
ці дерева що міцно зрослися корінням
бозна-коли
тепер звільняються одне від одного
наче відкидають від себе ногами
клубки отруйних змій
біжать перелякано мовби табун антилоп
у каламутнім тумані страху
і зникають у морі

ти сієш жито
ти кажеш — я мовчу
ти сієш — я приймаю
стихія бунтує повільно — так
як проростає бур'ян
але ж ти господар
тепер бунт ні до чого

зрос! тай!
з долоні — в політ

холодний поривчастий вітер —
малий розбишака — біжить
підстрибом! підстрибом!
падає — здіймається
падає — здіймається
падає!
качається в жи! ті!
регоче

жа! га!

о! я ніколи не відчувала більшої свободи!
столочене жито
зерня в землі
я ніхто

22.06.24

темрява вибухає твоїм кашлем
темрява котиться цівкою між спітнілих грудей

бог розкидав каміння
і покинув його напризволяще
безпорадне
воно не може укорінитися мов рослина
і не може втекти наче звір

темрява клубочиться
під його прохолодною шкірою
воно ніби спить

каміння котиться між сонних грудей
ти вибухаєш гуркотом обвалу

22.06.24

пам'ятаю інтимний момент зі шкільного життя
хлопець якого я люблю з дитсадка
на перерві біля підвіконня звіряється мені
що живе подвійним життям
це звучить неначе велика таємниця
але ще чимало наших однокласників
ходять теплими ночами
на той самий танцмайданчик

тоді як я сплю
втомлена зубрінням

тепер не до сну
тепер я теж проваджу подвійне життя
вдень радію вночі боюся
буває і навпаки
вночі радію вдень боюся
але ці два стани ніби вода та олія
не перемішуються
не перемішуються!
скільки б не здригалися від вибухів
стіни мого будинку

22.06.24

тобі личить цей шлях

ми тут самі
дивно
що можна почуватися затишно та безпечно
у зміїному царстві непевності та боротьби
де навіть краєвид змінюється з кожним кроком
як змінюється враження від книги
коли читаєш її повільно та вдумливо

тобі личать ці шовковиці обабіч
кажеш ти
і губами збираєш
ягоди з моїх долонь

22.06.24