Туман
Затримую дихання.
Стрілка годинника
бритвою
спогади відсікає.
Іржею листя,
листами сиплються
вниз,
до останнього,
чекати,
доки зберуть і спалять.
Тоді
стануть густим
туманом
на вогку згадку.
Доки земля
не поглине.
""
Прокоментувати
Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --