Обмерзло червоне ґроно.
Я поцілую холодне чоло,
Під сурми оркестру.
І впаду в летаргічний сон,
Всівшись у колючий трон.

Серце побите тупим предметом,
Душа зачинилась в маленькім кабінеті.
Млосне повітря пʼянить,
Морок огортає в бинти,
Я Мінотавр з острова Крит,
Заточений в лабіринті.

І присниться сон,
Що рушниці вдарять як громовина,
Коли під землю спустять домовину.

А вранці розбудить гучний клаксон:
Це не сон…
Це не сон…

09.04.24

Обмерзло червоне ґроно.
Я поцілую холодне чоло,
Під сурми оркестру,
І впаду в летаргічний сон,
Всівшись у колючий трон.

Серце побите тупим предметом,
Душа зачинилась в маленькім кабінеті.
Млосне повітря пʼянить,
Морок огортає в бинти,
Я Мінотавр з острова Крит.
Заточений в лабіринті.

І присниться сон,
Що рушниці вдарять як громовина,
Коли під землю спустять домовину.

А вранці розбудить гучний клаксон:
Це не сон…
Це не сон…

09.04.24

Осиротілість відщипує шматки мене,
Немає красок, лиш інтеференція вся сіра,
Все піано, ніякого форте,
Всередині чужорідні чорні діри.

Коливаються ятріння хвилі.
Вогник, що всередині горів,
Тепер закопаний в могилі.

Повний жахіття та примар,
І милосердя крихт,
Це не світ без барв,
Це я тепер без них.

Думки в емоції, емоції в думки:
Ніяк викований хронос,
Не розріже уроборос.

Не ми перші, не ми останні,
Намагаємося це змити в гарячій ванні.
Та адреналіну пʼянкий хміль,
Не заглушить онімілий біль:
Він приходить трішечки поснулий,
Замечує марити минулим.

10.11.23

Осиротілість відщипує шматки мене,
Немає красок, лиш інтеференція вся сіра.
Все піано, ніякого форте.
Всередині чужорідні чорні діри.

Коливаються ятріння хвилі.
Вогник, що всередині горів,
Тепер закопаний в могилі.

Повний жахіття та примар
І милосердя крихт
Це не світ без барв,
Це я тепер без них.

Думки в емоції, емоції в думки:
Ніяк викований хронос,
Не розріже уроборос.

Не ми перші, не ми останні,
Намагаємося це змити в гарячій ванні.
Та адреналіну пʼянкий хміль
Не заглушить онімілий біль:
Він приходить незграбним та сутулим,
Замечує марити минулим.

10.11.2023

Осиротілість відщипує шматки мене,
Немає красок, лиш інтеференція вся сіра.
Все піано, ніякого форте.
Всередині чужорідні чорні діри.

Коливаються ятріння хвилі.
Вогник, що всередині горів,
Тепер закопаний в могилі.

Повний жахіття та примар
І милосердя крихт
Це не світ без барв,
Це я тепер без них.

Думки в емоції, емоції в думки:
Ніяк викований хронос,
Не розріже уроборос.

Не ми перші, не ми останні,
Намагаємося це змити в гарячій ванні.
Та адреналіну пʼянкий хміль
Не заглушить онімілий біль:
Він приходить незграбним та сутулим,
Замечує марити минулим.

10.11.2023