Я ненавиджу це.
Тільки спробуй спитати чому.
Птиці зникли, на небі лиш хмари.
Всюди лід, я вкриваюся їм як плащем
І в мовчанні приймаю удари.

Тут мороз до кісток, тут кислотні дощі
Щоб кістки ці безжально спалити.
Не врятуєшся полум'ям, в царстві зими,
Не зігрієш змертвілії квіти.

І питання не в тім як нарешті піти,
Вихід знайду, скоріше лякає
Що не можу згадати, коли і чому
Став я гостем в зимовому краї.

Я посáджу знов квіти, зігрію кістки,
Та чи зможе забитися в грудях,
Те що гострим ножем я благав всі ці дні
Припинити шуміти на людях?

2024 р.