Як воно, Люцифере, — бути у віці Йсуса?
Ла́кери-фарисеї нині на куражі.
Бога демонстративно знято з іконо-Стуса,
Та й Самаель лишився
Написом на ножі.

Рулять середні люди, буряться свердловини,
Ловляться баракуди попри набіги хвиль.
Та зі стіни в Берліні не вибивай цеглини,
Карми крихким керно́м
Карбуючи власний стиль.

Гроші складай у банки. Звісно, що трилітрові.
Інші-бо зараз є, а завтра уже нема.
Час відчиняти схрони, хвацько рубати трони,
Всупереч заборонам,
Бачитися з усіма.

Навіть забувши дати, не забувай імен тих,
Через чию підтримку саме у тридцять три
Можна нове життя почати без сентиментів,
Тільки б зустріти шанс
Розпрощатися зі старим.

//05.04.2024

Не чекати північного вітру суттєвих змін.
Емоційно чинити супротив своїй програмі.
Яблуне́во розрісся шлях, що торує змій:
Це нові кілометри приносять нових Адамів.

Екзальтованим еґо без сумнівів і жалю
По фальшивому а́рту вдарити, мов арто́ю.
Обладунки прикриють від залишків дежавю
Чи крізь призму двоколірну згубиться параноя?

Архівуються хмарами позанебесних сил
Величезні мурашники, зняті на супермакро.
І згасає над ними прожекторний небосхил,
Бо не стрінеться там ні сонет, ні пеон, ні акро.

А голодні нехай виявляють своє єство —
Ситі їм не віддячать за свіжий натхнення трафік.
Та не дай комусь боже порушити статус-кво!
Адже він — то замо́‌к, що тримає кістки у шафі.

//25.04.2024

У житті та на сцені сценарій — один.
Режисери, щоправда, різні.
Амнезія в анамнезі рве водогін
І доводить до аневризми.

Дефіцити невпинно малює рука
Інквізитора з Держлохпостачу.
От і літеру Т додали до ЦК:
«Тож тепер не совок ми, юначе!»

Индиків-інді-кідів зібрався кагал,
Зеленіючи від бундючи́ни:
«Ми на напрямок... Звісно, на-курський, ага!
У нас теж є свої джа-веліни...»

...Незалежним непросто нести свій тягар
І чекати на справжні новини.

//20.08.2024

Роздивляючись повагом часу квантовані шмати,
Мов ті кадри з довічно німого, глухого, сліпого кіно,
Починаючи зайві думки із полиць прибирати,
Що бентежили мене насправді занадто давно,

Я помітив раптово ту силу, що рухає нами,
Що підтримує нас, коли йти вже немає снаги,
Що у надрах свідомості може ховатись роками,
Але вчасно з'являється промінь, що б'є навкруги.

Народилися ми у сорочці відразу з Гаваїв
Чи у темному, майже чернечому моновбранні —
Прийде час і та сила про себе ще нам нагадає,
Ще покотиться світ у наш бік на догоду тобі та мені.

Ти є опір і струм, ти від Тесли та від Фарадея,
Та мені все одно, до якої полярності кинути свої дроти:
Чи ти той, чиє тіло розписане разом з душею,
Чи ти та, кому прощення в надрах свідомості вже не знайти.

//12.10.2021

Вона ніколи не давала імен віршам.
Вона користується всіма привілеями,
Попитом, пропозицією без преам-
бул піти світ за очі за ідеями
Життя між великих музеїв води й ілюзій
Про світле, нове, безтурботне жіноче майбутнє,
Де в будь-якій будці на неї чекають лиш друзі,
А будь-який ворог хіба що сміється на кутні.

Вона не перемикає регістр у словах.
Кожна думка — невпинний потік експромтів.
На тих скелястих Лаконії берегах
Давно не лишилося вже ні царів, ні геронтів.
Де вона, там немає повітряної тривоги,
Та в ефірі чутно сеанси радіопередачі,
Як вона у бінарному коді звертається до свого бога,
Хоча він її
розуміє
лише
собачою.

//24.12.2022

Методично шипіли бабці:
«Ич, яке росте неслухняне!
Розбишакою точно стане,
Хуліганом, а то й наркоманом!»

А хлопчина, підрісши рано,
«Талани» начепив, не капці,
Адже жити в умовах рабських
Мало в нього було бажання.

Він за волю був, не за монети,
І за неї він мусив умерти,
Й ушановує чин шляхетний
Не хвилина — трирічне мовчання.

А обранці не його народу
Жовчю плещуть у чисту воду:
«Ич, узяв непокори моду!
Далі жив би з усім, що є...»

Анітрохи мерзот не шкода.
Ми повернемося по своє.

//31.05.2023

Крізь дірку в подертому чоботі
Бачу я хробака.
Хробак — із активної молоді:
Танцює він гопака,

Співає, читає вірші
Та навіть знімає кіно.
А збірки його — на афішах
Місцевих хробацьких панно́.

І так би й тусив бідолаха,
Якби мій старий чалапут
Нахабно не клюнула птаха,
І ось хробакові капут.

У час, коли кожна чирва
Ламає з себе митця,
Не стати би їй наживо
Їжею для горобця.

//12.11.2023

Мир вам і пир у прірві, вампіри, виплодки дна цифрової доби!
Сонце в надирі — час для офіри: йдуть на вівтар кон'юнктури раби.
Жертвами падають ритми та рими від викрутасів нових Жаданів.
Гухання й шурхіт на храму руїнах — чи то від сов, а чи то кажанів.

Авторитети топлять таланти, як поталанить — пруть на таран.
Не закривати ж їм фоліанти серед промови для парафіян.
Каже вчергове своє «прощавайте» недопатрицій-переплебей...
Що там цитати — вам не звикати до плагіату цілих ідей.

Нам — маніфести, вам — «money-фести», нам — гідні тексти, вам — текстоліт.
Я не бажаю ніц вам довести в битві безглуздій за «суч-укр-літ».
Ви — не герої нових антологій, я — не пророк, але знаю таке:
Ваша публічність, без демагогій, схожа на гейшу під літром саке.

Бо ексгібіскус, що квітне донині, не приховати, як темінь мине,
Тож діогенам і діогенкиням можу порадити тільки одне:
Навіть якщо зі свого барила бачиш довкола суцільний Кабул,
Вчись надавати виразам крила краще за найміцніший Редбул.

//08.02.2024

Придивися уважно: що бачиш у моїй масці?
Щастя, сором чи гнів, повагу, презирство, розпач?
Бачиш друзів старих, яких повернути не вдасться,
Чи коханок численних, що порозбігалися врозтіч?

Я — не просто актор без контрактів і без гарантій.
Я — не з ліги захисту вбогих сумних арлекінів.
Ваш суддя, прокурор, шах і мат королям без мантій,
Капокоміко ґранде в театрі блідавих тіней.

Імпровіз ваш — лайно, та й сюжети не вищі класом.
Остогидли давно ваші довгі, нудні тиради.
Моя маска — мінлива, твоя ж — нежива гримаса,
Бо в цій трупі не трупів насправді не так багато.

У смішному ховати не слід особисту драму:
Най не знає глядач, що стоїть за твоєю грою.
То не мене на сцену запхали разом із вами,
То вас,
    недолугих,
        замкнули
            разом
                зі мною.

//24.09.2023

Ідіоти в масштабі країн.
Ідіоти в масштабі квартир.
Жити з ними — бракує слів:
Почуваєшся, мов ясир.

Ідіоти в масштабі міст,
Регіонів, районів, сіл.
І, здавалося б, тих нечис-
тих терпіти немає сил.

Ідіоти будують мур,
Сублімуючи вічний страх:
«Добрі» наміри диктатур
Всандармощують їхній шлях.

І нехай ти живеш не так,
Як очікує ідіот, —
Зваж на те, що йому нема
Чим сягнути твоїх висот.

//29.10.2023

Тяжко плисти крізь Стікс із сотнями тисяч стоксів
Між синтаксичних стріх у димі токсичних коксів,
Коркати метатекст у пляшку з піратським ромом —
Це карколомний квест, невиліковна саркома.

Психосоматика слів і лава з печей ливарних,
Психоделічний спів глобальної буцегарні,
Публіка без питань до власного божевілля
Палить увесь євшан — прагне нового зілля.

Хаби хабалять зір, ріжуть журбою очі.
Друже Хароне, повір, буде тобі ж дорожче,
Як не пропустиш нас до свого човна старого —
Пекло, що на Землі, скине і твого бога.

//24.08.2023

Двадцять першим століттям крокую
Зі слідами чорнила на пальцях.
І на лівім зап'ясті ношу я
Механічний тік-так Орієнта.

Називайте мене декадентом,
Ретроградом, луддитом, відстоєм —
Під стару міжзіркову касету
Закружляємо в дикому танці,
Що нащадки запишуть як прояв
Непокори модерним жахіттям...

...Як і я, той невидимий Тацит,
У космічне убравшись лахміття,
Зі слідами чорнила на пальцях
Двадцять першим крокує століттям.

//15.11.2023

Звичайні середні люди
Середнього віку, середнього зросту
Живуть у житлових спорудах
Середнього міста радянського ГОСТу.

Звичайні середні люди
Середнього штибу, середньої статі
Середньобюджетну зарплату
В середніх крамницях щомісяця тратять.

Звичайні середні люди
Шукають дозвілля в середніх смартфонах,
І зовсім людей тих не нудять
Середні сюжети в ТБ-марафонах.

Звичайні середні люди
Статистику роблять в усьому, і наче
Існують вони геть усюди,
Та щось я ніколи ніде їх не бачив.

//11.08.2023

Під псевдонімами чи псевдонімбами,
Під вітамінами чи кетамінами,
Між хунвейбінами й гардемаринами
Бродять роками, днями, годинами

Люди з кисляво-понурими мінами,
З мозком, поплавленим теленовинами,
Закомплексовані квазіпровинами,
Закабаловані бидлорутинами.

Люди не хочуть контролю над змінами,
Часто доводять, що є лиш тваринами,
Вірять у щастя за кінокартинами,
У забобони попів із раввінами,

Либляться в очі, та ниють за спинами:
«Боже, за що? Ні у чому ж не винні ми!
Зжалься над нами, рабами, рабинями!» —
Руки здіймають до неба…

Радите іншим не бути кретинами?
Варто почати із себе.

//20.07.2023

Буріння свердловин.
Куріння речовин.
Коріння старовин.
Творіння дивовин.

Тяжіння половин.
Шуміння верховин.
Цвітіння домовин.
Спасіння Україн.

//10.06.2023

«Тексти суто психологічні, виникають спонтанно
Та підтримуються наркотичними речовинами».
Так казав один класик, якого згадають не всі
Навіть з тих, хто слідкує за всіма новинами
Регіону, чия партія свого часу провела покращення вже сьогодні,
Аби ми десять років потому з тіла країни витягали предмети сторонні.

Нас постійно ці десять років ставили перед хибним вибором,
Нам показували всі мармизи, крім тих, хто право бути обраним виборов,
Нам казали, що гірше не буде, як паяци прийдуть до влади,
Бо раби про свободу не мріють — вони своїх рабів мати б раді.

І тому, коли кожен із тих, хто вцілів, вимовлятиме «паляниця»
Та коли тебе знову покличуть на якусь друготурну дільницю,
Де із нібито двох протилежностей треба буде обрати свідомо,
Пам'ятай, що обидві — лайно. І це — аксіома.

//28.10.2022

Я не той, хто нічними хтонічними нейростежками
Пробереться в таємні комірки твоєї душі.
Нашу дійсність давно пише Орвелл, а не Муракамі —
Зачагарили промінь пізнання брехні комиші.

Десь вібрує на втомлених, напівпідкорених нервах
Розуміння, що цьому ти ради не знайдеш ніде.
Ця доріжка крізь терні — підступне та звивисте стерво:
Не приборкаєш — хто її знає, куди заведе...

Мов Фур'є, прорахую в цій фурії спектри емоцій.
Мов Лаплас, розкладу планетарно розгорнутий план.
Шкіру палить вогонь у долонях на кожному кроці —
З ним гайнути б востаннє за обрій, немов Магеллан...

Фарисеї фартові най кличуть мене Люцифером —
Не побачити їм у пітьмі неосяжну красу.
Більше світла в очах на початку новітньої ери,
Більше світла у світлі, що я вже до тебе несу!

//01.06.2022