Усі коментарі - Ілахім Поет - Поетичні майстерні

Коментатор Ілахім Поет, [ 2024-04-19 20:33:36 ],
на сторінці поезії "Може, дівчина з адажіо, може, музика во плоті" Поет Ілахім

Дякую гречно, пані Олено!
Як Ви хутко розкусили автора) Не те щоб він ідеаліст... Така вже, зрештою, здебільшого чоловіча природа: заманити можливо і змістами нижчого порядку, бо ж ніщо людське, як кажуть... Але що далі в такому випадку?
Звичайно, є різні люди. І такі, в кого інтереси обмежені утилітарною складовою. Але є в мене підозра, що таким на літпорталах просто нема чого робити) Кожному своє))
Ще раз дякую Вам дуже, красунечко!)

Коментатор Ілахім Поет, [ 2024-04-24 00:55:26 ],
на сторінці поезії "Блюзове" Поет Ілахім

Вітаю, пане Артуре, і дуже дякую Вам!
Сподіваюсь, і Ваш ірландський творчий альтер его, так би мовити, також продовжує креативити!)
Дуже приємно, що звернули увагу на цього віршика; якщо він здається цікавим людині з такою творчою фантазією та невичерпною метафоричністю, певно, не дарма він з'явився на світ)
Ще раз дякую Вам від усього серця!

Коментатор Ілахім Поет, [ 2024-04-24 21:46:41 ],
на сторінці поезії "Кажуть" Поет Ілахім

Дякую Вам, пані Олено, гречно!)
Боронь Боже, щоб я з Вами сперечався - я всі Ваші зауваження беру до уваги; буде мені творча задача - таки розповісти про почуття, що про нього у вірші йдеться. Дай Боже,щоб мені вистачило таланту, бо згадувана там дівчина справді надзвичайна, то і почуття викликає неабиякі... Таку тему, певно, ціле життя розкривати можна.

Вірш з равликом - він тут, зараз ретельно вичитую його. Таку я собі установку дав - щоб еспромт полежав трішечки перед публікацією, бо я такий персонаж, що можу пропускати друкарські помилки тощо. А в мене останні кілька днів у прозаїчному вимірі такі божевільні якісь видалися - тотальний цейтнот, ну й оскільки там безпосередньо акро з Вашим ім'ям, то я до нього з особливим сердечним трепетом... Бо менш за все хтілося б щось пропустити недоречне та вдарити обличчям у багнюку - ще й перед ким!!
Зараз я його ще трішечки подивлюся - і він займе гідне (тобто провідне) місце серед моїх опусів) А Вам ще раз дякую за нього і за всі інші вірші, які готую до публікації - без Вас би їх не було... Своїм народженням вони завдячують Вам, прекрасна леді!!!)

Коментатор Ілахім Поет, [ 2024-04-27 12:27:42 ],
на сторінці поезії "Побажай – і я воскресну" Поет Ілахім

Дякую Вам дуже, пані Лесю, за добрі слова щодо мого опусу!
І за слушне зауваження… Це все моя любов до співів) От і це писав і слухав пані Дзеньків – па'мятаєте, «моє серце буде тільки твоїм»? То для мене і наголос такий вже наче й легітимний) Хоча, звичайно, маєте рацію – думатиму, як би оптимальним чином позбутися цього моменту.

Щодо епіграфу – я не такий суворий, знаєте, мені подобається творчість пані Олени дуже – її ідеї, її образність тощо. А щодо форми – це діло наживне. Пам'ятаю себе кілька років тому)) Мені страшно уявити, що б Ви, пані Лесю, сказали, якби побачили тую мою мазню (це дуже м'яко я висловився)) Можете мені повірити – це було щось таке потворне, що мало б хто повірив, мабуть, що це та сама людина, що тепер чогось навчилась. Як Уайльд казав, святі не без минулого, грішні не без майбутнього… Щось подібне і в літературі. Були б ідеї та любов до цієї справи, а форма прийде – куди подінеться?

Знаєте, мені здається, що вірші можуть з'явитися з будь-чого) Навіть без особливого приводу. Але симпатія і ментальна співзвучність – неабиякий каталізатор. А де вони виникають – то вже діло восьме, особливо в сучасному високотехнологічному світі, де віртуальність легко переходить в реальність – і навпаки. Я знаю, про що пишу, бо колись давно, коли віршування мене ще не цікавило взагалі, я у корпоративному чаті свою першу дружину, тепер колишню, а тоді ще майбутню, зустрів) Отаке воно – двадцять перше століття!

Коментатор Ілахім Поет, [ 2024-04-27 12:41:24 ],
на сторінці поезії "До Великодня" Горова Леся

Дуже піднесені рядки, відмінно написано, як на мене, пані Лесю!

Весна... на пелюстках краплини, наче перли.
Каштанові свічки тремтять в руках дерев.
Христос помер, але Вкраїна ще вмерла.
Христос воскресне - і країна не помре.

Хай віруючий світ чекає воскресіння.
Набат і благовіст зливаються в одне.
І те, що світле, Бог укрив Своєю сінню.
А сатанинське зло поганим сном мине.

Добро ж - воно завжди незрушне, як Говерла.
Нехай собі пітьма береться за старе.
Загинув мир, але Вкраїна ще не вмерла.
Воскресне мир з Христом - і більше не помре.

Дякую Вам дуже за чудову поезію і за натхнення!

Коментатор Ілахім Поет, [ 2024-04-27 18:13:10 ],
на сторінці поезії "Вітер" Мос Олена

Я знов обдрукувався) співОчий птеродактиль)
Вибачте, пані Олено)

Даруйте, я дозволю собі вашу увагу звернути: у Вас в 6 рядочку у слові "фортечний" натиснулося "ч" замість "т". Прочитаєте - і видаліть цей мій комент, будь ласка!

Коментатор Ілахім Поет, [ 2024-04-27 18:16:52 ],
на сторінці поезії "До Великодня" Горова Леся

Так, "не" випало, хай йому грець(
А тут є можливість виправляти помилки у коментарях?

Коментатор Ілахім Поет, [ 2024-04-28 08:21:41 ],
на сторінці поезії "До Великодня" Горова Леся

Не можу і цього. Певно, видаляти коменти може тільки автор твору, до якого комент зроблено. Ну то видаліть - зрештою, Ви прочитали, а там вже простіше розібратися.

Коментатор Ілахім Поет, [ 2024-05-04 21:38:59 ],
на сторінці поезії "Вибору вже нема" Поет Ілахім

Дякую Вам дуже за відгук, пані Лесю!
Ну я то всьо римування своє взагалі не вважаю чимось таким вже серьйозним)

Нуууу не знаю... Я "зна" завжди вважав літературним. Ще з "Енеїди: пам'ятаю:

Іди служи, годи Енею,
Він зна воєнне ремесло.

Хоча, можливо, приклад застарий... Ну я більше історик, ніж філолог... Я так думаю: в Римі за часів формування класичної латини існувало 2 підходи до розгляду філологічних проблем, які було започатковано ще греками: принцип аналогії — побудова рідкісних словоформ по аналогії з відомою відмінковою парадигмою (це олександрійські титани ученые Аристофан Візантійський, Аристарх, Діонісій Фракиєць, а у Римі - Варрон, Кальв, Цезар, у чиєму літдоробку є і книга "Про аналогію" (Светоній, Юлій, 56.2; Макробій,Сатурналії, 1.5.2; Авл Геллій, Аттичні ночі, 1.10 тощо)... і принцип аномалії, що визнавав білььше поширення індивідуальних відхилень слів у їхніх формах (це Стоя, це пергамська школа, це Цицерон, Гортензій і Квінтиліан).

Думаю, тут принцип аналогії працює. Візьмемр інше сслово 1-ї дієвідміни: "Кузьма так співа(є)" - припустимо?

От ми: «Кукуріку!» — він дума
На нас, що то півень співа.
(Леся Українка, Поворіт додому)

Ну і ближче до нашого часу:

Співапро Рим, згубивши міру.
А про того будівника,
Що збудував йому квартиру, —
Не проспівав ще ні рядка!
(С. Олійник)

То якщо можливо вживати в літ-рі "співа" і "дума", то і "зна" теж літературна форма.

Ось такий в мене хід думок і така логіка. Але знов повторю: я не філолог за фахом, пояснити свій вибір можу, але голову на відсіч не дам))

Коментатор Ілахім Поет, [ 2024-05-04 21:39:34 ],
на сторінці поезії "Вибору вже нема" Поет Ілахім

Дякую Вам дуже за відгук, пані Лесю!
Ну я то всьо римування своє взагалі не вважаю чимось таким вже серьйозним)

Нуууу не знаю... Я "зна" завжди вважав літературним. Ще з "Енеїди: пам'ятаю:

Іди служи, годи Енею,
Він зна воєнне ремесло.

Хоча, можливо, приклад застарий... Ну я більше історик, ніж філолог... Я так думаю: в Римі за часів формування класичної латини існувало 2 підходи до розгляду філологічних проблем, які було започатковано ще греками: принцип аналогії — побудова рідкісних словоформ по аналогії з відомою відмінковою парадигмою (це олександрійські титани ученые Аристофан Візантійський, Аристарх, Діонісій Фракиєць, а у Римі - Варрон, Кальв, Цезар, у чиєму літдоробку є і книга "Про аналогію" (Светоній, Юлій, 56.2; Макробій,Сатурналії, 1.5.2; Авл Геллій, Аттичні ночі, 1.10 тощо)... і принцип аномалії, що визнавав білььше поширення індивідуальних відхилень слів у їхніх формах (це Стоя, це пергамська школа, це Цицерон, Гортензій і Квінтиліан).

Думаю, тут принцип аналогії працює. Візьмемр інше сслово 1-ї дієвідміни: "Кузьма так співа(є)" - припустимо?

От ми: «Кукуріку!» — він дума
На нас, що то півень співа.
(Леся Українка, Поворіт додому)

Ну і ближче до нашого часу:

Співапро Рим, згубивши міру.
А про того будівника,
Що збудував йому квартиру, —
Не проспівав ще ні рядка!
(С. Олійник)

То якщо можливо вживати в літ-рі "співа" і "дума", то і "зна" теж літературна форма.

Ось такий в мене хід думок і така логіка. Але знов повторю: я не філолог за фахом, пояснити свій вибір можу, але голову на відсіч не дам))

Коментатор Ілахім Поет, [ 2024-05-15 00:37:14 ],
на сторінці поезії "Коли кохання як мистецтво" Поет Ілахім

Дякую, Лєна, щиро!
Ти справжній телепат) У мене ці літери визвали спогад про ту ж мантру, то вірш написаний був ніби в унісон із нею!
Не знаю, кого мала на увазі TAYANNA, але що ти жінка фантастична - факт беззаперечний!!!

Коментатор Ілахім Поет, [ 2024-05-16 17:36:40 ],
на сторінці твору "***"

Дуже потужно!
І зміст, і рима класна, все на рівні!

Так сталося - ніколи у житті ще
Я вишиванки навіть не вдягав.
Напевно, неабияке ганьбище.
Отак ловив собі роками гав.
Але я українець - і сьогодні,
Здається, що на шкірі на моїй
Ті візерунки. Диво це Господнє?
А може, це рефлекс природний мій...
Коли зі сходу знов навала й орди,
Хай каркає будь-що ворожий крук.
Я українець- тим довіку гордий.
З цим народився - з цим я і помру.
Та спершу - ті коричневі поганці.
Паскудна пошесть, біс її бери.
І камуфляж дасть місце вишиванці,
І хакі змінять мирні кольори.

Дуже дякую Вам за поезію, таке слово - зброя!

Коментатор Ілахім Поет, [ 2024-05-20 15:05:58 ],
на сторінці поезії "Сни" Поет Ілахім

https://osbm.org.ua/index.php/home-page/davni-monastyri/mukachivskyi-monastyr
На це звернуло увагу і світське духовенство і 1903 р. під час єпархіяльного синоду, домагалося від єпископа Юлія Фірцака († 1912) «обновити монашеський Чин..."

Монастир, де молився Король Данило
Це сакральне для волинян (і не лише) місце — зовсім поряд із Луцьком. ... Бо здобуттю такої сили та впливовостi мав передувати великий монашеський подвиг.

Всі претензії туди, там і навчайте батька робити дітей, а попів - церковної термінології) Хай щастить, а тут не ганьбіться)

Коментатор Ілахім Поет, [ 2024-05-24 22:09:19 ],
на сторінці поезії "Дай Боже" Поет Ілахім

Дякую дуже, пані Олено!
Знаєте, я ще 2012-го вивчав одну мову... І крутився на різних сайтах серед носіїв. І деякі там як мантру повторювали: скоро мститимемося за 1648 рік. Я не звинувачую увесь народ, звичайно. Лише кажу про те, що особисто бачив.

То цей геноцид спланований і цілеспрямований. Жодна з обох сторін не зацікавлена закінчувати це. Обом вигідно перебувати в такому стані. Під сторонами тут я маю на увазі керівництво. А замовники можуть радіти: у них усе за планом. То я не бачу приводів для оптимізму, доки влада не стане українською.

Коментатор Ілахім Поет, [ 2024-05-30 03:03:35 ],
на сторінці твору "***"

Дуже потужне есе!
Мені сподобалася логіка твору і загальна тенденція.
Хіба що... я особисто як великий шанувальник таланту ФМД як письменника, якщо чесно, дуже критично ставлюся до його філософії. Бо якби ж ФДМ тільки у євангельській проповіді бачив орієнтир і закон. Але це радше про Толстого, якого раніше я ставив нижче за ФДМ, а тепер... мабуть, вище.

На жаль, у ФДМ надто багато від саме православного вчення. Не хочу бути Моською перед слоном, але особисто у мене цей "культ страждань" ФДМ викликає відразу. Бо фактично це й виправдання існування зла: якщо без страждання немає розвитку людини, то потрібне і те, що його завдає.

Я не матеріаліст, але і у мене ідея ФДМ ніби свідомість людська формує буття, а не навпаки, викликає посмішку. Мені відомо, що такі погляди зараз у тренді. Адептам кажу: "доведіть, хоча б займіть місце Путіна силою свідомості". І все. Або кажуть, що не хочуть - то захотіть! Бо на що може впливати свідомість, яка на свої бажання не може вплинути?

Ну і що неодмінно для моралі потрібна віра у безсмертя... В це вірили і ті ж платоніки. Але будьмо реалістами. Можливо, душа безсмертна. Але ми цього знати не можемо, то завжди будуть ті, хто в це не повірить. Це неодмінно Смєрдякови? "Надоела мне моя Матрена"(с)? Або і Епіктет? Чи людина апріорі така скотина, що без обіцянки пряника чи погрози батогом не може поводитися нормально? Якій замало того, що людяність апріорі цього вимагає? Але якщо так, то удосконалювати цю істоту - дурня. А ФДМ чи принципово відмінний від Хасана ібн Сабаха, який надією на безсмертя творив вбивць? Так, один химерами закликає до добра, інший - до зла. Але ж більшість апріорі повірить Путіну, бо він скаже "Ми попадемо в рай" та ще й заплатить, а ФДМ за свою обіцянку рая - нічого. То він програє. І яка перспектива у такої філософії? То чи до того він апелює?

І багато чого спірного - і первородний гріх, і... Взагалі мені важко вважати філософом людину, яка кличе до такої у філософському плані безпорадної концепції, як православна. (До того ж носії якої здебільшого часто були холопами.) Та і нічого нового він не сказав, чого б не сказав ще Сократ)

"Сократ, призвавший всю философию возвратиться к людским нравам, сказал, что высшая мудрость - различать благо и зло. "Не упускай их из виду, - говорит он ', - если мои слова что-нибудь для тебя значат, - и ты достигнешь блаженства. И пусть ты кому-нибудь покажешься глупцом - терпи это! Пусть, кто хочет, бранит тебя и оскорбляет, - ты от этого не пострадаешь, если добродетель будет с тобою. Если ты хочешь быть блаженным, быть поистине мужем добра, позволь другим презирать тебя" (Сенека, Письма, 71.7)

Але нового не казав і Ніцше. А художньо своє кредо ФДМ виклав чудово (тому для мене художній мислитель) І загалом гуманістично, повторю, хоча з ФДМ я згоден не в усьому, але згоден з есе. Цікаво, є про що подумати... ось навіть я трішки мізками поворушив, то дякую)

Коментатор Ілахім Поет, [ 2024-05-31 00:06:04 ],
на сторінці твору "***"

Розумію, мені з телефону теж.
То здоров'я Вам, одужуйте!

	Логін		Пароль

	Зареєструватися?
	Забули пароль?