изменница топлённых дней,
пособница виниловых ночей,
я как бы твой
но одновременно ничей.
прошу раскрой
мои в падении крылья,
до встречи с пустотой
глаза открой и отведи от скуки,
сквозь пальцы на смирение призри
и подстрахуй от пересудов,
мои обезопась следы в пути
наполни паруса попутным ветром
мечтам дай сбыться шанс
хотя бы небольшой
надежду сбереги
ведь так тепло
останется со мной
а значит что и я с тобой.

2012

Ціна безсмертя твого
формаліну -
німе питання про смерть
без відповіді
ллєш як тільки можеш
фарби фіолету твого реквієму.
Крапаєш черепами білими
в чорні пустки тьм`яних листів
своїх телеграм без теплих слів,
самі тільки крапки.
Прірву заповни поміж світами
смертним нема
що лишати на згадку

2009

в цей хмарний день, в цю саму мить
на протязі мільйонів літ
про що мовчить весняний цвіт?..
В думках наших увесь світ,
При повних очах відсутнього світла.
пустий погляд несповна втіх.
хитає протяг пару опущених рук.
титри....

але вороти крахмалені
i навіть якщо ворота зачинені -
варте варти твоє вороття.
Прошу повернися.
Навіть хай щоб потім піти,
загуби щоб знайти
та витримати...

в кожного своя стаміна.
на три пляшки солодкого вина
один зефір за дві доби екстазійного двобою...
я не бачу твоє обличчя
але дихаю тобою:
коливання в повітрі
відчують свічки,
ледь-ледь погойдуючись
в цей хмарний день в цю саму мить
протягом мільйонів літ

2015

старий грамофон безоко зітхає,
в сріблі туману - втомлені звуки
тріснута часом роззявлена паща
сурмить заблукалій фаянсовій музі

амплітуд величне тремтіння вражає
ефектом реверберації "вічність"
відлуння симфоній безкрає
маєстатичних феєрій Вівальді.

в них лирика стін та поезію снів,
дзвінке мовчання похованих лір
як шурхіт платівок загублених днів -
- прикрий паралелізм.

2008

Повалить стіни вітер
ранами обмежень і слів
ми сіль. Ми - мертве море
в океані роси на віях,
у вікнах, повних снами,
де ти шепочеш про політ
губами... пташиний спів,
руками - листя шурхіт,
очима - змагання хмар.
Ти - мій квазар.
А я - твій Уріель похмурий.
Фліртують суперкластери.
Ми ж лиш їх ніжний шепіт:
"Ми"

2009

не вірю я,
що така казкова на дотик мрія.
нарешті опинився наяву
в своїх заборонених снах.
ніжно припадаючи до тебе,
запашною солодко тобою полонений...
ти - моя довгоочікувана весна

2013

Терпкий твій смак
шалений, дикий лелить
мої, чи вже не зовсім
тендітно пестить губи
теплом. Гарячий шепіт
крил, теплом твоїм
сповитий фантастичним,я -
казковий птах магічний

2008

Ти стоїш, і мило блимаєш очима.
Разбещує вітер волосся твоє...
Цнотлива й тендітна, ти, мов дитина,
Сяйвом казковим наповнюєш все.

Розгойдане вкрай, схвильоване серце.
Тремтять мої пальці, дотиком схочені,
Струм електричний крізь мене тече
Вії напружено соленонамочені...

2006

Дивні спогади лишив
вчорашній плин речей -
Тремтіння губ безмовних,
вологий блиск очей...
Раптово опинившись позачасом,
мені здавалося все сном,
Який, доволі безсоромно,
хтось розфарбував теплом...

2006

Гаряче та живе, воно вистрибує зі скронь
Таким ніхто не бачив
його розчулений вогонь
І навіть серафімові долоні не втримають тієї вдачі
З усіх речей найбожевільніша - Любов.
І окрім неї серцю
нічого і не треба наче...

2008

Фарби на шлях не стає кольорової,
як наче на мій намальований зміст.
Гарячий асфальт - монохромний ескіз.
Пензлі в руці тремтять затамовано...

2007

в повітрі повінь духу
замріяні літають звуки
мотивами п'янкого сну
все лине лінією руху
усміхнене моє тепло
виспівує свою весну

2007