Автори /
Самослав Желіба (2000)
|
Рубрики
/ Зі збірки "Проби віршування" (2023-2024)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Сонет
•
Панегірик, або Славослів'я...
•
Тренос, або Жалібний лямент...
•
Я. Ч.
•
Секвенція Святині
•
Танка
•
***
•
***
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Ти була, ніби ніжний подих раю
У найхолоднішу зимову ніч,
У найхолоднішу зимову ніч,
Воскресла плюшка – всім радіти!
Сьогодні благодатний день:
Сьогодні благодатний день:
Московська плюшко! (Пам’ятаю:
Колись ми звали так тебе),
Колись ми звали так тебе),
Ой, наплодилося віршариків-піїток,
Що страшно стало жить під їх убогий спів!
Що страшно стало жить під їх убогий спів!
Ти співала для народу,
Дарувала пісні вроду
Дарувала пісні вроду
Кінець осені,
А далі – невідоме,
А далі – невідоме,
Була би істина, та де її узяти,
Коли тут кожен сам про себе гомонить?
Коли тут кожен сам про себе гомонить?
А що тобі? Порожнє слово.
Ти спиш спокійно вдалині
Ти спиш спокійно вдалині