Маленький неграмотний творець, який мріє створити щось гідне уваги. Якийсь час була фрікрайтером на російських платформах, потім перейшла на інші, а зараз маю жагу писати щось своє. В цій галузі я повний нуль, однак хочу писати про шось велике, не ким досі неоміріяне.
Як ото... про парк, в який ви ходили в дитинстві, але зараз він виглядає моторошно.
Про людей, які кожного дня падають, але встають і йдуть знову, знаючи, що не зможуть поворохнутися з місця.
Про тих, кому легко сказати вибач, навіть якщо вони були праві.
Про загублену в школі ручку, яку знаходили та й знову губили.
Про підручники, в яких залишали послання для наступних власників.
Про годинні стрілки, які хочуть розбити годинник та вилетіти з вікна.
Про очі, які не є дзеркалом душі.
Про історії, які нікому розповісти.
Про те, як хтось помирав від турботи.
Про те, що я думаю й маю.