До тебе ніхто не торкався,
не чув твоїх сліз
безпорадну упертість
В імлі слів гірких,
що іржею взялися,
не вийшовши навіть
із вуст.
Щоб жити,
ти вибрав
мого серця щем,
мій відбиток в минулім,
мій звук.
Безсиле мовчання,
розпачливу тишу
зимового неба, -
щоб вмерти.
Ти вибрав тепло
із змілілих чуттів,
із змалілого відчаю -
втрати.
З римованих війнами,
скривджених досвітів
вистраждав долі нові.
Хіба ж то загоїти?
Й певно не викреслить
з темного споду
повік,
Що ти,
передчувши життя по мені,
знов за мене
пішов помирати.
11.12.2024

День
Змив
Геть
Все.
Ткав
Сніг
Тло
Снам.
Не
Міг…
Не
Знав,
Що
Ти
Мій
Сенс.
Мій
Сум,
Шум
Трав,
Щем
Злив,
Слів
Вир.
Та
Ні!..
Не
Вір!
Вже
Час
Це
Вкрав.
16.11.2024 курсор вводу між Вкрав. і 16.11.2024, на позиції 229

А їй бракуватиме бруду,
що снами зливається в вічі.
Вона тебе точно забуде,
бо ти їй загоївся двічі.

Вона не відчує у тиші
твою неприсутність урочу.
Без тебе і дихать не хоче, -
без тебе вмирають їй вірші.
06/11/2024 курсор вводу на початку точка вставки в начале

Ми зрештою вибрали осінь:
роздмухану в досвіді листя, -
щоб дихати нарізно містом,
в яке нам врослося стверділим.
Ми нарізно чуємо сутінь,
що тло падолисту мережить,
й хоч чітко окреслює межі.
Та надвоє нас не розділить.
04/11/2024 курсор вводу на початку

Хіба стежками до тебе йти,
дощами хіба?
Наосліп дертися попри все
повз осінь-марноту.
І хвилювати хвилини: «Встиг?..
Чи жовтень надбав?
Чи витер вітер з твоєх щем-пісень
сфальшовані ноти?»
31/10/2024 точка вставки в конце