I.
Ти не наснишся,
Хоч як би не мріялось
Про твоє тепло.
В чорно-білих снах сонце
Промені має чорні.


II
Про нас ця зима
Виблискує кришталем, -
В кризі мій всесвіт.
Серце рахує слова,
А решту віддасть слізьми.


III
Пітьми погорду
Відокремлює світло, -
Відтинок життя.
Не заплющую очі,
Бо страшно прокидатись.

03.12.2024

Розмішаний стрілками день
Розтане,
Лишивши по собі
Лише гіркуватиі присмак
Присмерків.

Знесилений вечір,
Розгойдуючись повітрям,
Мимохіть втиратиме скупі сльози.

Народжений ніччю зблідлий ранок
Нетерпляче переступатиме з градуса на градус,
Чекаючи, що на дві хвилини пізніше
За учора
Справдиться світанок.
Зверхнє сонце,
Застібнуте на всі хмари
Аж по самісінькі брови,
Навіть не погляне в наш бік.

Ми надзвичайно органічні
В цій різноманітній листопадовій байдужості.
Та у моїй руці
Маленька долонька,
В якій тане
Моє зчерствіле серце.
15.11.2024