Віталій ШУГА (1985)
|
військовий-зв'язківець, поет
|
Писати – це спосіб.
Спосіб втекти від реального.
Втекти до свого уявного.
Інколи для мене це уявне єдине заради чого варто жити.
Згодом, оцінюючи дійсність і моє сприйняття, я навіть лякаюсь того, як далеко моя уява забрала мене від реального жаху.
Але я вдячний всім книжкам та пісням що прочитав і пропустив крізь себе за цю можливість. Можливість не випалити себе ненавистю і залишитися людиною.
В тих жахіттях, де мужність та сила квітує
В тих жахіттях, де мужність та сила квітує,
Дружба сталева та вірна кується.
Смерть разом з нами тим шляхом крокує,
Знову друг мій з дороги вже не повернеться.
Прощавай же мій брате, твоя служба скінчилась,
Інший шлях ти обрав, там де мир є і тиша.
По обличчю моєму сьоза тихо скотилась,
Стримую плач та від того лиш гірше.
На моїй батьківщині слід лишив героїчний,
Я вклоняюсь, я вдячний, люблю і пишаюсь.
За вірність, за доблесть, за гумор цинічний,
Що служити з тобою мав честь я втішаюсь.
Що ж, бувай же, мій друже, вже повезли додому,
В Україні на завжди героєм лишився.
Я дивлюся у слід свому другу рудому.
Та й досі дивуюсь, як ти тут опинився.
2023