Сьогодні знову...
Вже третій поспіль день ховаєм ми своїх...
Несила плакати, кричати, в розпач падати навзнак...
Нам доля залишає лише лють за кращих з нас...
Пишу в цей чат як вдячність що ви є....
Рима то піднесення... Ритм то наснага....
Цей вірш не вірш, а я не я...
І рима повз і ритм в хлам....
Лиш тінь людини й той що любить вас.
Що осягнула що це і навіщо.

Будь ласка. Не відповідайте.
Дякую.
Люблю вас.