•  * * *

Слова і біль — матерія жива.
В ній сховані великі таємниці.

•  * * *

Гармонія, в якій живуть слова,
Не форма, не верлібри і хореї.

•  * * *

Брате мій вовче, сестро калино,
От і по нас западають сніги.

•  * * *

Подiлений на три пiтьми,
Розiп'ятий самим собою,

•  * * *

Перемовляються громи —
Вуста терпкi, слова холоднi.

•  * * *

Маленьке мiсто. Вулиця сумна.
I дякуй Богу, що не довелося

•  * * *

Провiнцiє душi, проскурiвська повiє,
Тюрмо усiх народiв, що тут перебули!

•  * * *

Там, де стомленi зорi гойдає трава вiкова,
Де висока дорога твоя наодинцi зi степом,

•  * * *

Як літати — то тільки душами.
Обійматися — то крильми.

•  * * *

                   "…це мій лемент "
                   на людські зорі невидющі…"

•  * * *

І ставок, і млинок, і вишневий садок,
І земля, непідвладна нікому…

•  * * *

Писати легше, ніж любити,
Писати легше…

•  * * *

Коли сповідуєш себе,
Себе не подаєш,

•  * * *

Повільно перейти, нічого не впізнати,
Черкнути рукавом проз листя золоте…

•  * * *

Спізнилося небо тебе прихистити на мить,
І тіло піднесли дими понад капища отчі.

•  * * *

Переживу, усе переживу.
Під голову кладу розрив-траву

•  * * *

І якщо не встигну, то не тому, що немає в мене отих Мойсеєвих
сорока років, а тому, що ліньки мені коло ледачих возитися.

•  * * *

Зимня осінь. Вітряно і кволо.
Дві вікні, дві стулі, дві сльози.

•  * * *

Тарасе Григоровичу,
годі мене муштрувати.

•  * * *

Рідна пустка. Цямрина. Цеберце.
Півень, що питає куд-куди.

•  * * *

Не казано ні вголос, ані потайки.
Прокинувся — і добре, що болить.

•  КОНИК НА СНІГУ

Солома і порох, де мали стелитися рядна.
Сльоза поза тим, що ти був на свята молодим.