Автори /
Костянтин Козачок (1986)
![]() |
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Весна
•
Німий
•
Чужі
•
Мрія
•
Слід
•
Макоцвітний Харон
•
Вільна
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Торішнє листя сіє по оновленій ріллі,
Що будиться від сну тим далебі промінням,
Що будиться від сну тим далебі промінням,
Я продираюсь крізь пітьму застінків
Ніким небаченого сонячного дня.
Ніким небаченого сонячного дня.
На землі чужі, що не стали свої
Прийшли ті, що голодом ситі,
Прийшли ті, що голодом ситі,
Я йду ногами в найгіршу погоду,
Саме тоді - найкраща пора
Саме тоді - найкраща пора
Розпростерто, усміхнено щиро,
Навстіж: рваною наскрізь душею
Навстіж: рваною наскрізь душею
У лісі мовчазнім та чорнім,
У чистім полі з вітром та дощем,
У чистім полі з вітром та дощем,
Ще не вмерли України
Ні слава, ні воля.
Ні слава, ні воля.