І ось стою я на колінах,
Перед тобою, чи собою – я не знаю.
Дивлюсь у дзеркало – я хвора,
Душа моя мов тінь – невиліковна.
Не страшно себе не любити,
Страшно бути нелюбимою тобою.
Повідомлення прийшло, на очах сльози,
В душі моїй бушують грози.
«Не бути нам разом, ти вибачай,
Живи життям – мене ти не тримай.»
Хочу кричати – та сенсу нема,
Моя тиша – темна тюрма.
В серці мов камінь, що навіки застряв,
Душа моя мертва, а ти і не знав.
На віки вічні цю печаль не забуду,
Не житиму – лиш існувати буду.

2025