Занотуй.
Перепиши.
Сховай…
І знову занотуй.
Відчуй —
як дотик тріпоче на папері,
як усмішка легка
вуста лоскоче,
мов тінь в ранковому етері.
Занотуй у каву з молоком,
в подряпину,
залишену котом,
у подих світла,
що крізь шибку торкнувсь плеча.
Перепиши у мить, що буде,
бо та, ...пішла, — уже не та.
Схопи!
Нотуй!
Сховай для потім…
І слухай —
десь на сходах кроки.
Ця мить, що дика кішка:
зісковзує з долоні.
Хапай, тримай,
ще трішки…
Та знов лиш дотик,
Мов блискавиця,
у тілі полишає слід.
Перепиши нотатки
в квіт лаванди,
У стіл зі світанкової роси.
Коли над полем так повільно
йде серпанок,
такий тихий,
щоб встигнути напитися з роси.
І там, за спиною,
ледь чутно —
твої кроки шурхотять.
А у душі - відгомін із світла,
мов теплий струмінь....
Усмішка тріпоче
У філіжанки на краю,
Немов ранкова пташка.
Занотуй.
Перепиши.
Сховай.
І знову — занотуй.
Відчуй —
як дотик набуває колір,
мов першої лаванди аромат,
шалений серця гомін…
що на долоні квіткою простяг.

Серпень 2025