Осінній вечір тче холодний сум,
Тумани сиві топчуться по полю,
Лиш чується сухого листя шум,
І  вітру свист, що душу рве до болю.

Схололі води річки плинуть вдаль,
Разом з пожухлими брунатними* листками,
Хлюпочуть, наче шепчуть про печаль,
Що навіває осінь холодами.

На березі порепана верба,
Розмахує вже  голими гілками,
По путівцю* скрипить стара гарба*,
Везе охапок жовтої соломи.

Вгорі ультрамарином небеса
Просвічують з-під сірої фіранки,
Крокує боса осінь по шляхах,
Мабуть спішить до зими на здибанку.
М.Шишмарьова
18.09.25
*брунатний-коричневий
*путівець-польова дорога
*гарба-високий віз.