вітер липу колисав
а хрестів — не смів
дощ на квітах танцював
і хрести кропив

липа мертвих прийняла
між своїх корінь
а горішки цок та цок
падали долінь

загубили всю лушпу
і сховались в тлінь
що була життям живих
а тепер глибінь

дощ углиб землі сягав
кликав до весни —
крізь людську лушпу росли
липові сини

13.04.26

сонцевий подих безводний
цвіль на деревах пухка
ковзає погляд незгодний
терпне ласкава рука

хочу досвідчити волю
ту що в ході та в словах
очі згасають від болю
тиша гніздиться в губах

річка-нетеча забула
звідки ці води несла
в них відчайдушно пірнула
церква край твого села

13.04.26

рима це ґрати
рима це ґрати
рима це ґрати

писати це спати
писати це спати
писати це спати

страшний та прекрасний
страшний та прекрасний
тхір нападає

білий з-під дощок
чорну з-під шкіри
кров випускає

правого берега
річка не має
лівого берега
річка не має:

нікого не жде
гостей не приймає

кров моя — ворог мій
кров моя — ворог мій
тхір утікає

тхір утікає
сон утікає
кров утікає

гуп-гуп — биття
гуп-гуп — луна
серця луна

рима-луна
рану стискає

12.04.26

з тиші ліпиш сніжку
і перекидаєш з долоні
на долоню
кап-кап
каже мені твоя тиша

дзінь-дзінь
каже мені твоя тиша
зустрічаючи опір
в віконному склі

хрусь-хрусь
підходиш до розбитої шибки
і видивляєшся
яка вона
тиша на волі

зникла
і наші сліди
замела —

спиною мовиш
і зі стелі на нас
сиплеться сніг

29.01.26