Мов мені, зоре, народжена в бурі,
кречети чию гойдали колиску
хвилями співу вогніючих фурій,
звідки черпаєш ти світло для блиску?

Ким були звінчані леготи літні
лагідні з хугами фйордів, що веснами
спе́чним арканом вітрі́в у граніті
рухами скульптора стан твій витесував?

Полумʼям капища ко́го із пращурів
повняться карі бездонні заплавини
золота, що поміж дикими хащами
в повню добу́ли і в тиглях розплавили?

Хто наріза́в на стрічки́ падолистові
теплої осені пелехи виріїв,
що в твої коси янтарними зблисками
присмерком літнім вплітали валькірії?..

2026

Ти вбирала зіницями іскри,
що сі́яли зорі,
відчиняла дощам променистим
легені наро́зтвір,
твої мрії стрічка́ми плили
у плаї бірюзові,
а весняні обійми змогли
переплавити простір...

Ти черпала долонями світло
із са́мого Сонця,
в пасма шовк заплітаючи вітру
під вуличний джаз
і якщо це не магія Неба,
скажи тоді що це?! -
Твої очі ж для мене
змогли зупиняти час...

2026

Не марево, не вигадка, не сон -
жива, реальна, суща, з крові-плоті,
хоча твої порфира і вісон
такі казкові в нашому болоті.

Струнка, дзвінка, легка, немов стріла,
що випустив умілий скіфський лучник -
летить і вмить впивається в тіла:
крізь щит і шкіру, мʼяко, тихо, влучно.

Волосся водоспадом із плечей
збиває з ніг стрімким гірським потоком
холодним, повноводним - аж пече!,
коли його торкнешся ненароком.

А погляд цей!.. - вогонь і оксамит,
купальська ватра, печі Азовсталі,
горить, іскрить, летить, як стрій копит
сарматської кінноти в свому чвалі.

...Ми поруч, а між нами сотні фраз
нейтральних і обставинами скутих...
нам добре, але знаєм водночас -
"моєю" і "твоїм", на жаль, не бути...

2025

Ти не питай, а я не відповім...
давай і далі питимемо каву
так, ніби ми в театрі пантомім
на сцені презентуємо виставу.

Нічого не питай, а просто будь...
на відстані руки без зайвих слів,
бо їхню я і так загублю суть
в суцвіттях твоїх лагідних полів.

Не треба запитань, нехай іскрить...
в твоїх очах і просторі між нами,
подовжи цю щасливу теплу мить
усмі́шками, обіймами і днями.

Благаю не питай: "А далі як?!",
допо́ки я пливу в озерах карих
в обійм твоїх рятуючий маяк,
в волосся тво́го золоті нектари...

2025