Ваша усмішка відкрила мені очі,
Тільки зараз почав помічати сумую я за вами
життя однорідне моє.
Я так мало про вас знаю,
хоч посмішка серце гріє і егоїстично я хочу тільки любові
скільки коштує моя любов?
Більше життя?
Не казав я ніколи, люблю.
не любив я нікого ніколи
Не було за що,
почуваю себе як холодну статую з холодним серцем,
не потрібні мені несправжні обійми і поцілунки
В очах все видно правда, образа і тягар за душею
Не сховати цього за очками
Не зміниш ти душу свою
Бо вона тобі диктує а не ти.

Одного разу хотів я заснути вночі
Та дума одна мені не дала,
Що я хочу робити, цім житті,
За що померти не жаль:мораль?,за людей?.
І як же спочити в тиші, як ти не знаєш
Чи прожив, ти гідно, чи ні
Робив що хотів?ні не робив.
Їв що хотів?ні не їв
А що ж ти робив?
Як для себе!?
Несла кожен день мене доля
В її я не вірю, і цей час
Хочу лише писати про долю, собі
Стішком ритмічним нагадать
Що не доля мене несла,
Несли мене люди!
Найближчі і хочуть тільки добра
Про любов я нічого не знаю
Я егоїст, від народження й
До смерті, я буду тим самим
Що любить себе і тільки одного.
Мені батько багато казав і сварився,
Але я не знав, що роблю не так
За що на мене кричали, за що
Мій розум на мене сварився
Пошатнулась моя правда
І я разом із нею
Помилки завжди важкими для мене були,
Кожну помилку я бив себе кнутом
Гонив як осла за зуби
В роботі бачив тільки сказ і образу
Зламався, але втримав штурвал
І по цей день не знаю чого я хотів.