Спустилась ніч на землю
Кровить глибокий шрам
Вікно освітлює оселю
Кажуть тіло храм
Чому моє-попіл?
Легені дихати не можуть
Між них тяжкий опік
Невже вони переможуть..
Думки, памʼять, минуле
Тиша дзвенить
Всередині все стерте
Залишалась та мить

2026

Ще ніч мовчала, наче перед світлом
І місто дихало повільно, напівсном
І душі їх вже були під прицілом
Чи може, відчуття-фантом?

Не спалах і не шторм-це тихий знак
Як шепіт хвиль на березі вночі
Коли прискорене серцебиття
І очі бігають мов втікачі

І слів нема-лише тремтіння тілом
А мозок жде, подай лиш знак
Тоді і доля, може, стане світлом
Бо зараз в ній-лиш горючі присмак

Та поки імені тому всьому немає
І світ в тіні тримає ту інтригу
Вже голос той в душу тепло вселяє
І пальці, тремтячи, розгортають цю книгу

2026

Ще ніч мовчала, наче перед світлом
І місто дихало повільно, напівсном
І душі їх вже були під прицілом
Чи може, відчуття-фантом?

Не спалах і не шторм-це тихий знак
Як шепіт хвиль на березі вночі
Коли прискорене серцебиття
І очі бігають мов втікачі

І слів нема-лише тремтіння тілом
А мозок жде, подай лиш знак
Тоді і доля, може, стане світлом
Бо зараз в ній-лиш горючі присмак

Та поки імені тому всьому немає
І світ в тіні тримає ту інтригу
Вже голос той в душу тепло вселяє
І пальці, тремтячи, розгортають цю книгу

2026

Я звикла душу берегти в долонях
Щоб вкрасти-треба роз'єднать
А серце тихо тілиться в покоях
Неначе ребра його захистять

Бо кожен може дати обіцянки,
Які не витримає до кінця
І скільки ще терпіти ті поразки?
Можливо краще зупинить серцебиття?

Але змінився раптом у повітрі подих
Неначе рух щось почало вести
І точно це не зміни лиш погоди
Бо серденько малює вже сюжети

І страшно так це все порозривать
Бо страх живий, а не колишній попіл
Знає вона, любов-загрозлива
І має до кінця чинити опір

І невідомо чи відбудеться кохання
Нема в повітрі слів або присяг
Та вже не вірю тільки у страждання
І спробую наважитись на шаг

2026

Я довго вчилася казати «тато»
Для малечі це значить багато
Якщо я навчусь мене всі полюблять
Та згодом це слово розбудить

Чому всі дитину питають?
Та безтурботного щастя лишають
Сімʼя повноцінна існує
Але ніби чогось бракує

Не памʼятаю чи ти мене вчив ходити
Але точно б не стала просити
Сама тепер піднятись я зможу
І без рук твоїх життя проходжу

Чому ти кажеш «не така»?
А інші кажуть «ти вся в батька»
Вважаєш що провина це моя?
Та мабуть все ж у нас нічия

Що? Ти для мене старався?
А може не туди вкладався?
Хіба просила подарунки?
Жаль, чекала в лоба поцілунки

Малеча твоя доросла давно
Волосся після ножиць відросло
І вмію вже тримати все сама
Та досі згадую ще крадькома

Сумую іноді та думаю тихенько
Чому прийшлось зростати так скоренько?
Можливо все інакше я хотіла
Та мабуть доля так звеліла

Хтось каже що жалітися не маю
На думи ці я легко так зітхаю
Чи знає хтось що серце відчуває?
Так тато є чи все ж немає?

Сказати що не злюсь усе ж не зможу
Сина ніколи не назву «Серьожа»
А горя й болю для тебе не бажаю
Та скільки не старайся-я не вибачаю

2026 рік