Люди, я вас прошу, уже спиніться!
Невже вам не набридла ще війна?
Тепер нам МИР лише у снах всім сниться...
Й відразу ж падаємо в прірву ми без дна...

Колись ми з вами були наче рідні,
Колись ділили хліб ми на усіх...
Тепер ви "русскій мір" несете нам огидно,
Не розуміючи, що б'єтесь о поріг!

Ми душу й серце вже давно закрили.
На сім замків закрилися від вас!
Та ви, як нечисть! "Із-нутрі" прогнили...
Як пояснити, щоб відстали ви від нас?

Нам було добре! Так, свої проблеми...
У кожнім домі є своє сміття,
Але навіщо вам чіпати наші теми?
Невже у вас нема свого життя???

2024

«Я помер. Ви поховали
Мене на могилі…
І свічки не раз згорали
По Вкраїні милій.

Встановили обеліски,
Памʼятні шедеври,
Але дехто аніскільки
Не збагнув ті перли…

Не второпав, хто є ворог,
Не порвав кайдани.
Не поможе ні психолог,
Не усі Майдани…

Доки в нас на заднім плані
Тінь ворожа ходить,
Затираючи всі грані,
Нас у прірву зводить!

Прокиньтеся, схаменіться!
Протріть свої очі!
Завжди прийде світлий ранок
По ворожій ночі!

І згадайте мої вірші
Це ще споконвіку,
Якщо забуваєш, хто ти –
Нема тобі ліку!»

2023

Найстрашніше, що бува на світі –
Сльози чоловіка, лють і гнів…
Переплетено усе в єдиній миті
Не почує більше радості він спів

Донечки, коханої дружини,
Двох синочків і його батьків,
Бо на небесах уже він лине,
Той безмежно найрідніший спів…

Вижив він. Хоч був в самому пеклі,
А вони спокійно спали і без снів…
Та й не сподівалися почути
Той смертельний від ракети спів.

Сльози отруїли серце й душу,
І він став, як найлютіший в світі звір
Він зрівняє все: і море, й сушу,
Щоб почути перемоги гідний спів…

Перший пролунав дзвінок
Кличе нас він на урок!
Нові друзі – просто клас!
Маша, Вася, Галя, Стас…

Фахівцем щоб добрим стати
Вчитись треба нам завзято
Поламку як знайти в машині
Діагности вчаться нині

В автО проводка не працює
Слюсар це відремонтує
Освітлення як підключити
Електрик вміє це зробити

Якщо техніка у вас не працює
Радіомеханік вам це зремонтує
Як документи оформляти
Секретарі це мають знати

Відзняти фото й обробити
Фотограф вміє це зробити
Крім цікавого навчання
В нас проходять ще й змагання.

Є спортзал і стадіон –
Будеш справжній чемпіон!
Інколи в походи ходим,
Хороводи там ми водим,

І на сцені виступаєм,
Всюди участь ми приймаєм!
Є їдальня – це важливо!
Голодним вчитись – не можливо!

В гуртожиток аж 2 кроки,
Щоб встигати на уроки!
Щоб в навчанні кращим бути
І диплом щоби здобути!

Зацікавило тебе???
Подзвони! Дізнайсь про все!
Чи на сайт наш завітай
І про все там прочитай!

2018

Я відчуваю цей нестерпний холод.
Замерзло все: і серце, і душа…
Можливо, це осіннії морози?
Можливо, я – уже давно не я.

Мене заслали на Урал, в глибинку,
де відібрали в мене олівця,
За те, що хтось не зрозумів сатиру,
Недочитавши твору до кінця…

Це були найжахлИвіші хвилини,
Які переростали у роки.
Це – як у птаха відібрати крила
Й заставити навколішки повзти.

Я відчував бездонну порожнечу,
За Україну був у засланні.
Думками планував я знову втечу,
А тілом залишався у вогні…

Пройшло століття. І я знов в неволі
В серцях солдат, що втрапили в полон.
Одні загинули й лежать у чистім полі,
Одні забути хочуть все, як стрАшний сон.

Я знову відчуваю небезпеку
Для рідної країни й майбуття.
Немовби в пеклі, у нестерпну спеку
Виборюємо вільне МИ життя.

2023

«Мова рiдна, слово рiдне!
Хто вас забуває…»
Кожен ці рядки напам’ять
Ще зі школи знає!

Вчили всі! Бо задавали…
Вивчили й забули…
Сенс тих слів пророчих, віщих.
Тай біду здобули…

«Что? Куда? Зачем? Откуда?
Все с одной страны мы…»
Ну, тай ворог скористався,
Вибрав перспективи…

Вирішив він рятувати
Всіх російськомовних,
Щоб у пам’яті не було
Тай спогадів жодних…

Щоб історію забули,
Написали нову,
І традиції й культуру,
І звичайно ж - мову!

Та у грудях в нас серденько,
А не камінь бʼється.
Ми нічого не забудем
Все ще повернеться!

Не пробачим ріки крові,
Що ви тут пролили…
Залишивши за собою
Лиш одні могили…

Ми повернем наші землі
І нашу свободу!
Бо всі знають, що народ наш
Козацького роду!!!

2023

Ти розбудив бажання жити,
Ти нагадав мені про те –
Що маємо самі творити
Своє майбутнє золоте!

Відчула я бажання знову,
До чогось кращого іти,
Та поки що, я не готова!
Зробити крок у нікуди!

Дістала з шафи я кофтинку,
Щоб син вдягнув її в садок.
Лиш вчора як була велика –
Сьогодні ж видно вже пупок.

Лиш вчора було всюди чутно:
«Матусю, мамко, мамо, мам…»
Сьогодні: «Сину, допоможу!»
А він мені: «Я вмію сам!»

Лиш вчора він без мами й татка
Не міг і кроку сам ступить –
Сьогодні ж він уже дорослий,
В своїй кімнаті міцно спить.

Так день за днем і рік за роком,
Ловлю я кожну мить в житті
Бо те, що маємо сьогодні
Вже завтра буде – лиш в-ві сні…

2023

З нетерпінням ми тебе чекали
І коли з’явився ти на світ,
Ми щасливою сім’єю разом стали
І почався новий в нас політ.

Пелюшки, купання, перший зубчик,
Коліки, температура, перший сміх,
Перші кроки і синці звичайно
Знаю точно, що буває це у всіх…

Рік минув і перше твоє свято,
Перший тортик з цифрою «1»
І гостей у тебе так багато –
Бо ти паросток, що виріс з двох родин.

Твої успіхи і нові починання
Створюють для всіх лише дива,
І спрямовані усі твої бажання…
Ось тобі і стукнуло вже «2»!

Знову дні летять неначе вирій,
В тебе вже твій перший колектив,
Перші друзі радісні і щирі
І такі ж щасливі, як і ти!

І куди ж так швидко ти зростаєш?
В спину підганяють нас вітри
І у тебе знов сьогодні свято
Бо тобі сьогодні – цілих «3»!

2023

Свинка хрюкає: «Хрю-хрю!»
Півник в 5: «Кукаріку!»
А корівка каже: «Му-у-у-у...
Молочка Вам принесу!»

А собачка каже: «Гав!»
Кицька каже: «Мяв-мяв-мяв!»
А корівка каже: «Му-у-у-у...
Молочка Вам принесу!»

На болоті жабка: «Ква!!!»
Там же качка: «Кря-кря-кря!»
А корівка каже: «Му-у-у-у...
Молочка Вам принесу!»

А ворона каже: «Ка-а-ар!»
Злий собака каже: «Гар-р-р!»
А корівка каже: «Му-у-у-у...
Молочка Вам принесу!»

Хто як знає - той так каже,
А Матвій про всіх розкаже:
Про собачку і кота
І про коньку: «І-га-га!»

А корівка каже: «Му-у-у-у...
Молочка Вам принесу!
Буде в нас смачний кефір,
Сметанка, йогурт і зефір!»

2021

Наш ... (Матвійко, Захарчик) хоче спати,
Треба очки закривати
Спи синочку, бай-бай-бай,
Оченята закривай!

Оченята закривай,
Попадеш в чудовий край.
Діток є там так багато
Граються усі завзято!

Граються усі завзято
Бо у них сьогодні свято!
Наш Матвійко завітав,
Він на день ще старшим став!

Баю-баю-бай-бай-бай…
Спи наш сину, засинай
Баю-баю-бай-бай-бай…
Оченята закривай!
2020

Люлі, люлі, люлі…
Летіли зозулі.
Баю, баю, баю…
Сина колихаю.
Баю, баю, баю…
Пісеньку співаю.

Пісню колискову
Заспіваю знову
Для малого сина
Бо скінчилась днина,
Для рідного сина
Буде завтра днина.

Для сина-синочка,
Як та мама-квочка.
Сина обіймаю
Серцем зігріваю.
Ніжно обіймаю
Знову заспіваю.

Люлі, люлі, люлі…
Сплять уже зозулі.
Баю, баю, баю…
Сина колихаю.
Баю, баю, баю…
Спатки укладаю.

Літо швидкою ходою
Залишилось за спиною
І канікули веселі
Слід лишили на пастелі.

Знову осінь завітала,
Нас в училищі зібрала.
Кажуть, група ми складна,
Але ж іншої – нема…

Вже й екзамен ми здали,
На уроки знов пішли
І професію чудову
Ми з нуля вивчаєм знову!

Що таке світлина, кадр –
Кожен з нас дізнатись радий!
Так багато нових слів,
Інколи, аж ловить гнів!

Але ми вам обіцяємо
Вичем все, що ми не знаємо!
Обіцянку не забудемо
І фотографами будемо!

Нумо, гляньте у вікно –
Краплі стукають у скло
І гроза не за горами
Осінь йде до нас з дощами!

Чому так буває?
Смуток хапає,
Чогось не хватає,
Душа завмирає...

Від чого радіти?
Куди себе діти?
Кудись полетіти?
Та стримують діти...

Вогонь в середині.
Не радуюсь днині,
І вчора, і нині,
А завтра й понині...

Чому ж так буває?
Ніхто це не знає.
Життя пробігає.
Любов помирає...

Яка велика Україна
У ній багато різних міст
Тут камінь кожний і руїна
Немов історії би зміст.

Одеса, Київ, Ялта, Суми,
Дніпро, Херсон, Черкаси, Львів…
Та я живу на Буковині!
У місті мальовничих снів!

Фортеця Черн була колись тут –
Від неї й назва – Чернівці!
У кожній вулиці і досі
Відлунням б’ють події ті…

Тут панували австріяки,
Румуни брали боєм нас,
Тут росіяни і поляки…
Влада мінялась повсякчас.

Свої традиції повсюди,
Релігій не прорахувать,
Національностей всіх люди –
Все поєдналось в Чернівцях!!!

2018